- •Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства
- •Правові основи функціонування підприємства
- •Класифікація та структура підприємств
- •Добровільні та інституціональні обєднання підприємств
- •Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій
- •Підприємництво як сучасна форма господарювання
- •Франчайзинг як особлива форма організації бізнесу
- •Форми співробітництва у сферах виробництва, товарообміну і торгівлі, фінансових відносин. Факторинг
- •9. Міжнародний бізнес: поняття, субєкти, типи і види
- •10. Сутність і функції процесу управління
- •11. Методи управління діяльністю підприємства
- •12. Організаційні структури управління підприємствами
- •13. Вищі органи управління підприємствами та організаціями в Україні.
- •14. Поняття,класифікація і структура персоналу підприємства
- •15. Визначення чисельності окремих категорій працівників
- •16. Оцінка, класифікація і структура основних фондів
- •17. Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів
- •18. Ефективність відтворення та використання оф
- •19. Нематеріальні ресурси і нематеріальні активи
- •20. Поняття, состав та структура оборотних коштів
- •21. Джерела формування оборотних коштів
- •22.Нормування оборотних коштів
- •22. Поняття, склад і структура інвестицій
- •24. Залучення іноземних інвестицій для розвитку і підвищення ефективності діяльності вітчизняних підприємств
- •25. Оцінка ефективності виробничих і фін. Інвестицій
- •26. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладів і фінансових інвестицій
- •27. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень
- •28. Характеристика техніко-технологічной бази виробництва
- •29. Лізинг, як форма оновлення технічної бази виробництва
- •30. Показники обсягу продукції: натуральні і вартісні
- •31. Якість і конкурентоспроможність продукції
- •32. Стандартизація та сертифікація продукції
- •33. Продуктивність праці персоналу
- •34. Оплата праці: сутність,функції, державна політика і загальна організація.
- •35. Поточні витрати на виробництво продукції.
- •36. Класифікація витрат
- •37.Кошторис виробництва і собівартість товарної продукції
- •38. Характеристика групування витрат за економічними елементами
- •39. Типова номенклатура калькуляційних статей витрат
- •40. Стратегія і шляхи зниження поточних витрат
- •42. Прибутковість, дохідність підприємства та джерела його формування
- •43. Рентабельність ресурсів, продукції і промислових підприємств
- •44. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства
- •45. Сутнісна характеристика і вимірювання ефективності виробництва
- •46. Чинники підвищення ефективності виробництва
- •47. Рівень економічної безпеки і кризовий стан підприємства
- •49. Санація /фінансове оздоровлення/ господарюючих суб’єктів.
- •50. Банкрутство як ек явище, його чиники та симптоми
26. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладів і фінансових інвестицій
На рівень еф-ті вик-ня КВ, їхню результативність (віддачу) впливає велика кількість організаційно-ек чинників. Найбільш істотний вплив на еф КВ справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інв-но-відтвор-х процесів.
Високий рівень еф-ті вироб. інв. значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, то більшою є віддача КВ. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури КВ. Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань:
1) збільшення відносного обсягу інв. у відшкодування (просте відтворення) вартості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортизаційного (реноваційного) фонду;
2) встановлення рац пропорцій чистих КВ у різні форми розшир. відтворення осн. фондів і форм-ня необх виробн потужностей підпр-в.
Чи не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень.
Великим і досі маловикористовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є істотне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу — від проектування до освоєння введених в дію виробничих об’єктів та об’єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на підприємствах багатьох галузей народного господарства України, тривалість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об’єктів перевищує існуючі нормативи в середньому у два рази, а проектування та освоєння — приблизно в півтора раза. До цього варто додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більшими, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою.
Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової одиниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. При цьому варто наголосити, що: ці методи не застосовуються ізольовано (самостійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб’єктами господарювання; першочергового вдосконалення потребують методи визначення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об’єктів, система мотивації інтенсивного інвестування виробництва.
Важелі підвищення еф-ті обігу цінних паперів. Найвагомішим орг-ек важелем еф формування та викор фін інв. (цінних паперів) можна вважати розвиток фондового ринку в Україні до масштабів, що відповідають параметрам достатньо потужної ринкової системи госп-ня. При цьому важливо дотримуватися принципів функц-я такого ринку: правова впорядкованість; прозорість; контрольованість; соціальна справедливість; ефективність. Поліпшення організації держ рег-ня фондового ринку має охоплювати такі організаційні заходи: 1) уточнення функцій системи рег-ня фондового ринку, адапт-х до умов розвиненого ринкового середовища; 2) обов'язкове оприлюднення всієї необх інформації про ринок цінних паперів; 3) обов'язкові ліцензування і нагляд за діяльністю фін посередників та організованих систем торгівлі цінними паперами на фондовому ринку; 4) забезпечення в повній мірі прав власників окремих видів цінних паперів;
Основні важелі ефективнішого формування та реалізації фінансових інв.:
• Формування й дальший розвиток фондового ринку, дотримання загальновизнаних принципів його функціонування;• Поліпшення організації державного регулювання фондового ринку України;• Удосконалення системи економічного обґрунтування емітування різних видів та обсягів цінних паперів;• Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств;• Максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів
• Здійснення виключно грошової приватизації державних підприємств;• Посилення контролю за виконанням інв.них зобов'язань;• Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які займаються формуванням і використанням фінансових інв.;• Оптимізація обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчизняними та зарубіжними інвесторами
Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств передбачає послідовне здійснення таких орг-ек заходів: 1.концентровану в часі аналітичну оцінку виробничо-госп діяльності всіх підпр та орг, що підлягають приватизації, і виявлення всіх реально функціонуючих і потенційно ефективних підприємств з достатньо високим рівнем