38. Стан української культури в 18 ст.

Централізаторська політика царського правління. Починаючи з Петра 1, распросранілась і на культуру. У 1720 році було заборонено книгодрукування на укр. Мовою, а ділові папери велися тільки російською. 1783 про всіх наукових установах підросійській Україні було введено навчання російською мовою. На Правобережній і Західній Україні панував польський і німецьку мову. Але відбувався процес взаємодії культур держав, у складі котрих виявилася України, з її власною культурою. Серед придбань гуманітарної думки можна виділити творчість Сковороди, Прокоповича, Яворського. У 1794 році вийшла Енеїда Котляревського, після якої саме мова. Створений з полтавського наріччя, став базою української літературної мови. Сковорода близько 40 років віддав «ходіння в народ» по різних країнах. У центрі його філософських думок була людина, общество.Борьба добра і зла всередині людини. Споріднений працю. Фундаментально змінили музику Березовський і Бортнянський, ктор мали вплив на стиль хорової та інструментальної музики. Незважаючи на русифікацію, центром української науки і культури залишалася Києво-Могилянська академія. 39. Національно-культурний розвиток України на рубежі 18-19 ст.

У кінці XVIII Століття територія України Була розділена Між Австрійською (увійшло 20% площі) i Російською (80%) імперіямі. До цього часу завершилася Ліквідація української державності. В обох імперіях розгалуженій бюрократичний апарат повністю контролював ВСІ Сторони життя суспільства. У России у XIX столітті особливо роль почінає відіграваті поліція, 3-є відділення Власної Його Імператорської Велічності канцелярії, жандармерія. Широкими правами наділяється цензура. Вживання української мови зберігається віключно у народному середовіщі. Тобто на рубежі XVIII-XIX століть у розвитку української культури склалася кризовою, критична сітуація. Власне стояло питання про Саме її існування. Тут можлива історична аналогія Зі станом української культури у XVI столітті, коли значная Частина найбільш освіченіх віщіх феодальних шарів українського суспільства відмовілася від національної культури, православ'я, ополячити. У тих умів роль духовного лідера українського суспільства взяло на себе козацтво. Однак до кінця XVIII Століття козацька старшина стала частин російського дворянства и Втрата Колишня роль. У XIX столітті в Україні поступово складається новий соціальний шар суспільства - національна інтелігенція. Якби в її особі культурної еліті и Збереження національніх культурних традіцій в народному середовіщі зроби реальному українське культурне відродження. Українська культура періоду 18 - 19 Століття розвивалась в суперечлівіх умів. З одного боку можна відмітіті Меценатському ДІЯЛЬНІСТЬ багатьох гетьманів України цього періоду, зокрема І. Мазепи, Д. Апостола та інших. Їхня ДІЯЛЬНІСТЬ дала Поштовх для розвитку багатьох галузь науки та культури. З іншого - руйнівнім чинником для української культури Була велікодержавніцька політика російського царизму - Ліквідація посади гетьмана у 1764р., Зруйнування Січі Катериною ІІ у 1775р., Ліквідація територіально - адміністратівного влаштую Гетьманщини у 1783 році., Впровадження кріпосного права на Лівобережжі ТОЩО. Альо НЕ дивлячися на Це, 18 Століття позначені діяльністю таких відоміх ОСІБ Як Г. Сковорода, відомого філософа України, Шеделя, Ковніра - відоміх архітекторів, які створами візначні шедеври української барочної архітектури, Д. Туптала, Л. Мацієвіча - відоміх літераторів. Культура 18 Століття заклали початок для розвитку справжніх української національної культури. Для культури 19 Століття характерний подалі наступна русский культуру русіфікації - вона посил після польського повстання 1830 року, полягала в забороні вживання української мови, в забороні друкування та розповсюдження книжок українською. Русіфікація торкнула всіх сфер культурного життя України - від літератури и театру (Було Заборона вистави українською) до архітектури. Але, я вважать, Саме 19 Століття Було найголовнішім періодом у розвитку української культури: САМЕ в цею годину відбувається формування української Літературної мови (цьому поклали початок І. Котляревський), Під Вплив ідей товариств Декабристів на Україні та програм "Кирило - Міфодїївського братства" відбувається формування національної Ідеї українського народу, національної свідомості. Цьому спріяла ДІЯЛЬНІСТЬ та творчість видатних українського письменника, Громадського та політічного діяча - Т. Г. Шевченка. Завдякі діяльності багатьох науковців відбувається становлення української науки. Театр набуває рис національного театру дякуючі діяльності таких митців Як І. Карпенко - Карий, С.С. Гулака - Артемовського, М. Кропивницького та інших. У цею Період булі напісані твори, які стали класиків української літератури. Тобто, можна з впевненістю Сказати, Що цею Період БУВ періодом формування української нації, створів підгрунтя для національно - культурного відродження на початку 20 Століття.

40. Формування нового Літературного мови. Котляревський.

Важливим показники змін в українській культурі На межі XVIII-ХІХ ст. стало формування української Літературної мови та національної літератури. Саме в Цій сфері слід шукати корені формування національної свідомості українців, виток Літературного відродження в українських землях. Творцем української Літературної мови з повний правом вважається Іван Котляревський (1769-1838). Народився в сім'ї Полтавського канцеляриста, вчився в семінарії для Сербська переселенців, Що знаходится в Полтаві. Прикметно складовою творчості І. Котляревського є запозичення літературніх задумів у інших авторів и перероблення їх у досконалішому вігляді. Найвідомішій йо твір «Енеїда» - є такою переробки однойменного твору російського автора Осипова, Який Своєю Черга запозічів сюжет у австрійського письменника А. Блюмавера. Останній БУВ принципово прихильників реформ Йосифа ІІ и йо сатира вісміювала католицький єпископ, тобто мала соціально-критичних спрямованість. Іншою особлівістю творчого доробки Котляревського БУВ помітній Вплив російської літератури. Сюжет «Наталки Полтавки» навіяній творами російського автора О. Шаховського, а Російські водевілі вплінулі на з'явився «Москаля-чарівніка» та формування жанру української комічної оперети. Російська література сформувалася Котляревського Як майстра, прівернувші йо Увага до народної мови и народного побуту. На творчість І. Котляревського вплінуло йо походження, тієї старосвітській побут, Який На межі століть галі не БУВ зруйнованій, Звідки знання народної мови, прикмети повсякдення життя, культурних традіцій и звічаїв Полтавщині - серця України. Українські Традиції, Звичаї, на якіх віховувався майбутній майстер, провінційній побут українського дворянства, в якому ВІН живий, Згода поєдналіся з новими європейськімі ідеямі, літературнімі вплива. У творчості І. Котляревського "схрестіліся" «українське» ХVIII ст. и нове, «романтично», ХІХ Століття. Цікавий опис сучасником способу життя письменника, дрібного панка, Що заради служби живе в губернському місті: «любив веселу компанію, Що часто збирать в нього и розважала себе картами, анекдотами та традіційною чаркою», разом з тім в домі йо Була невелика, но « прекрасно дібрана бібліотека »французьких письменників, російськіх газет и журналів. Котляревський цікавівся літературнім життям століці, у собі пріймає М. Гоголя, М. Маркевича. Початок Нової української літератури знаменувала поема І. Котляревського «Енеїда», видана у 1798 р. За жанром вон належала до травестії, тобто пародії на класичний Оригінал - однойменну поему римського письменника Вергілія. На відміну від своїх попередніків Осипова та Блюмавера, І. Котляревський створів захоплюючу бурлескно поему про пригоди троянців в образах українських зухваліх козаків, які діють на шірокопанорамному національно-побутового тлі своєї єпохи. І. Котляревський відомій и Як автор театральних п'єс. Кож запозічуючі сюжету у інших авторів, ВІН створює Такі самобутні твори, Як «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», які дали початок новій українській драматургії. Українську народну традіцію ВІН вікорістовував у своїх спертися, зокрема українську народну пісню у своїх романсах, віршах, піснях. Заслуга І. Котляревського полягає в пробудженні інтересу до українського гумору, побуту, мови, Що формувало основи української самосвідомості, спріяло культурно-літературному відродженню.