- •14. Структура власності: типи, види і форми.
- •15. Відносини власності на фактори виробництва і характери їх поєднання. Права власності.
- •19. Виникнення і еволюція грошових відносин.
- •23.Прибуток як економічна категорія.
- •24.Ринок: суть, функції, суб’єкти та об’єкти.
- •26. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.
- •27. Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції.
- •29. Позичковий капітал. Процент та його економічна природа,
- •30. Банки, їх роль та функції. Банківський прибуток.
- •63. Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки.
- •37. Кругооборот і оборот капіталу підприємства.
- •59. Заробітна плата та її теорії.
- •41. Форми господарювання в сільському господарстві.
- •40. Земельна рента та її форми.
- •50.Економічне зростання: типи і фактори.
- •51. Заощадження та інвестиції. Роль інвестицій в економічному зростанні.
- •47. Суспільний продукт(с.П.): форми та методи обчислення.
- •46. Суть і види економічного відтворення.
- •49. Національний дохід та його концепції.
- •64. Національне багатство та його структура.
- •55. Споживання і заощадження. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення :
- •53. Економічні цикли та економічні кризи. Теорії циклів: дискусійні проблеми:
- •54. Теорії зайнятості. Проблеми повної зайнятості в умовах ринкової економіки:
- •42,43,44. Зміст перехідної економіки:загальне і особливе. Обєктивні чинники перехідного стану.
- •45.Роздержавлення і приватизація власності у постсоціалістичних країнах.Особл. Ринкової трансформації української економіки.
- •56.Світове господарство:його суть та структура
- •57,59 . Мпп і міжнародніек. Відносини.
- •61.Міжнародні валютно фінансові організації
57,59 . Мпп і міжнародніек. Відносини.
МПП-спеціалізація країни на вир-ві товарів та послуг з метою їх реалізації в ін.. країнах.
МПП як вищий ступінь сусп.. поділу праці є основою міждержавних ек. відносин і об*єктивною умовою заг.ек взаємозалежності.
До промислового перевороту МПП базувався на відмінностях в природно кліматичних умовах вир-ва(клімат,грунти)
На індустріальній стадії вир-ва посилюється спеціалізація,яка грунт.на відмінностях країн за ін.. факторами вир-ва:капітал,праця,підприємницькі здібності.В ек. Взаємовідносинах країн став домінувати принцип порівняльних переваг.Відповідно до цього принципу країни спец. На вир-ві тих товарів які вони можуть створювати з відносно нищими витратами порівняно з ін..країнами.
Мпп від обр. рівень інтернаціоналізації продуктивних сил сусп..,ступінь розв. Прод. Сили,прці,її функціональної розгалуженості та дієздатності.Його осн. Формами є Міжнар. Спеціалізація та між нар. Кооперація.
Міжнар. Спеціалізація-форма МПП ,за якої відб. Зосередження певних видів вир-ва в певних країнах.
Відомі 2 істор. Форми М спец.-Внутрішньогалузева і міжгалузева.
Міжгалузева-передб. Зосередження в окремих країнах певних галузей вир-ва при відсутн. Цілого ряду ін.. галузей.Раніше Міжн спец. Вир-ва розв. Виключно як міжгалузева прикладом якої є спеціаліз.багатьох країн Африки,Азії та Латинської Америки на вир-ві мінеральної та с/г сировини а також деяких видів продовольства.
Внутрішньогалузева спец. Пов*язана з галузями,що засновані не стільки на викор. Природних ресурсів скільки на результатах наук-техн діяльн. І охоплюють переважно розв. Країни
Міжнародна вир кооперація є похідною формою МПП,яка полягає в розв міжнародних виробничих зв’язків що виник. Та існують між міжнародно спеціалізованими суб*єкттами з метою поєднання взаємодоповнюючих виробничих процесів.
Міжнародна кооперація-форма МПП за якої відбувається організація спільного чи взаємоузгодженого вир-ва за участю як мінімум 2 країн.Найбільшого розв. Вона отримала у машинобудуванні,електроніці,хім.,таін галузях пром..перш за все у виготовленні високо технолог. Продукції.В останні 10-15 р. Між нар. Кооперація значно вплинула на підвищення темпів НТП,диверсифікацію вир-ва,розв.компаній -конгломератів
Міжнародні економічні відносини-Система ек. Зв*язків з приводу вир-ва,розподілу,обміну,споживання,що вийшли за межі нац..госп.
розвиток міжнар ек відносин базуються на розв МПП,
Міжнар ек відносини в осн. торговельні існували ще до виникнення світ.Госп,але мали міждержавний вузькорегіональний характер(напр. Європа- Близький Схід,Європа- Пн. Африка).З виникненням і розв світ госп міжнар ек. відносини розширюють і поглиблюють сферу свого існування,Набувають глобального характеру,стають самостійним явищем що підпорядковується власним законам.Міжн ек. відносини є формою існування і розвитку світового господарства,його внутр.механізмом.
Форми міжнародних економічних відносин (МЕВ):
1 Міжнародна торгівля-форма міжнар ек відносин,яка передбачає переміщення товарів і послуг за межі,що позн.державними кордонами.
2 Міжнародні валютні відносини-форма міжнар.ек відносин повязаних з функціонуванням грошей,як світових.
3 Переміщення факторів виробництва:
1) Міжнародний
рух капіталу
– переміщення капіталів між країнами в пошуках вигіднішої сфери їх використання
2) Міжнародна міграція робочої сили
– процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства
3) Міжнародне науково-технічне співробітництво – система економічних зв’язків у сфері науки, техніки, виробництва
58 Міжнародна економічна інтеграція та її форми. ьогодні якісно новим, найвищим етапом інтернаціоналізації світової економіки є економічна інтеграція, яка набула розвитку через різні об’єднання країн. Такі регіональні об’єднання являють собою більш глибокі, взаємопроникливі економічні зв’язки національних економік різних країн.
Економічна інтеграція (“інтер” з латині — цілий) — це широке міждержавне об’єднання, яке діє відповідно до спеціальних угод і має певну організаційну структуру (включаючи спільні керівні та інші установи). У межах такого об’єднання на території країн-учасниць розгортаються різні види господарської діяльності на особливих пільгових, порівняно з рештою країн, умовах. Йому притаманні глибший міжнародний поділ праці, посилений обмін товарами, послугами, капіталами, робочою силою, прискорення усуспільнення виробництва.
Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції зумовлений такими факторами:
- економічним розвитком країн, груп і регіонів світу в умовах нерівномірності розподілу ресурсів;
- закономірностями НТП;
- тенденціями демографічної ситуації;
- наявністю і необхідністю вирішення глобальних проблем;
- швидким розвитком транспортно-комунікаційних мереж;
- ринковою “уніфікацією” економічного розвитку.
Економічна інтеграція розвивається від простих до більш складних форм (див. рис. 25.2). Найпростішою формою об’єднання є зона преференційної торгівлі, яка передбачає пільговий торговельний режим. Це означає, що дві або більше країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, одночасно зберігаючи їх відносно до інших країн. Найбільш показовим прикладом такої форми є Преференційна система Британської Співдружності (1932), яка об’єднувала 48 держав.
У зонах вільної торгівлі діє особливий пільговий режим для країн-учасниць, який передбачає відміну торговельних обмежень, насамперед митних зборів. Типовими прикладами є Європейська асоціація вільної торгівлі (1960), зона вільної торгівлі США — Канада (1988), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА).
Митний союз вимагає проведення загальної зовнішньоторговельної політики, впровадження єдиного митного тарифу до країн, що не беруть участі в угрупованні. Такі угоди діяли у Бенілюксі (1948), Європейському Союзі (1968).
Найбільш складною формою економічної інтеграції, на думку її ідеологів, є економічний (і валютний) союз, який об’єднує всі названі вище форми з проведенням спільної економічної і валютно-фінансової політики. Перетворення ЕЄС в Європейський Союз (ЄС) — крок у цьому напрямі. Економічна інтеграція повинна завершуватися політичною, що означає створення політичного союзу. Останній передбачає ліквідацію політичних кордонів між державами, тобто фактично їх об’єднання у федеративну державу.
Міжнародні міжрегіональні економічні об’єднання. У різних регіонах земної кулі в середині 1990-х рр. склались, за даними ГАТТ/ВТО, близько 30 інтеграційних угруповань різного типу. Вони суттєво відрізняються одне від одного як за характером відносин, що виникають між країнами-учасницями, так і за результатами діяльності.
Провідними міжнародними регіональними економічними об’єднаннями є: Європейський Союз, Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Всесвітня торговельна організація — ВТО (колишня ГАТТ), Європейська Асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) та ін..