90.Як виник термін “неокласична економічна теорія”?

Другий етап “маржинальної революції” припадає на 90-ті роки Х!Х ст. З цього часу маржинальзм стає популярним і пріорітетним у багатьох країнах. Головне досягнення маржиналістів на цьому етапі – відмова від суб’єктивізму і психологізму 70-х років з тим, щоб підтвердити, що метою “чистої економіки” завжди залишалось пояснення регулярного ходу ек.життя за певних умов. Саме тому представники нових маржинальних ідей стали розглядатисьяк правонаступники класичної політекономії і називатись неокласиками, а їхня теорія, відповідно, одержала назву "неокласичной“.

91. Назвіть основні теоретичні положення австрійської школи маржиналізму.

Вагомий вклад в розробку ідей маржиналізму внесла Австрійська школа, представлена професорами Менгером, Візером, Бем-Баберком. Кола питань, які вивчала Ав.шк. було досить широким, входили: предмет політ.економії, політологічні основи її методи дослідження ек.процесів, аналіз вартості і товару. Центральне місце в концепції Ав.шк. посідає теорія граничної корисності.

Розробляли теорію виробничих витрат.

Визначили тезу про примат споживання.

92. В чому сутність теорії граничної корисності австрійської школи маржиналізму?

Центральне місце в концепції ав.шк. посідає теорія граничної корисності: були замінені товари і вартістть поняттями благо і цінність. Згідно з теорією ав.шк.існує 2 види цінності матеріальних благ: 1) суб’єктивна – це цінність матеріальних благ для данного суб’єкта; 2) об’єктивна – це ринкова ціна товару.

Менгер першим виклав теорію граничної корисності, намагаючись встановити залежністькорисності від рідкості предметів споживання. На його думку при існуючій обмеженності ресурсів перед індивідуомом завжди виникає проблема як найкраще розпрідилити кошти для задоволення потреб.

94. Що є головним елементом у методологічному інструментарії к.Менгнра?

Основним елементом у методологічному інструментарії К.Менгера є мікроекономічний аналіз або індивідуалізм, що дозволяє, з одного боку, протиставити вченню представників класичної школи політекономії про ек.відносини між класами суспільства аналіз ек.відносин і показників на рівні окремого господарського суб’єкта, а з іншого – захопитись упередженим положенням про те, що нібито виявити і вирішити ек.проблеми можна, розглядаючи їх лише на рівні індивіда, на мікрорівні з урахуванням феномена власності і зумовленого відносною рідкістю благ людського егоїзму.

95. “Вартість суб’єктивна не тільки за своєю суттю, але і за своєю мірою” – відмічає к.Менгер. Як ви це розумієте?

К.Менгер упевнений, що цінність ек.благ людина визначає у процесі задоволення потреб, усвідомлюючи свою залежність від їх наявності. Для людини не мають ніякої цінності суто неек.блага. Менгер пояснює, що “вартість не є властивістю благ, а навпаки, є дише тим значенням, якого ми насамперед надаємо нашим вимогам”. На підтвердження К.Менгер наводитьприклад про оазис, де вода, що задовольняє всі потреби в ній, не є цінністю, і навпаки, вона матиме високу вартість, якщо її кількість раптом зменшиться настільки, що споживання певноїкількості води стане необхідною умовою задоволення конкретних потреб жителів оазису.

Виникає менгерівське суб’єктивне трактування цінності, яке стало пізніше загальною вихідною позицією “австрійської школи”, а саме: “Цінність – це поняття, яке мають господарюючі суб’єкти про значення таких благ, які знаходяться в їхньому користуванні для підтримання їх життя і добробуту; і тому все це поза їх свідомістю не існує”. Але якою ж є міра вартості поза свідомістю? Менгер лаконічно відповів: “Вартість суб’єктивна не тільки за своєю суттю, але й за своєю мірою”. (Своё мнение).