• 4. Обмеженість виробничих ресурсів і проблема вибору.

У розвитку будь-якого виробництва існують межі, спричинені тим, що суспільство володіє лише певним обсягом факторів вироб­ництва, миттєве збільшення яких є недосяжною мрією. Через обме­женість суспільство завжди стоїть перед проблемою, як розподілити ресурси таким чином, щоб досягти найкращого результату, тобто як створити таку кількість споживчих благ, щоб мати змогу якнайкра­ще задовольнити потреби людей.

Перш ніж перейти до вивчення нової теми, хочу наголосити, що поняття «фактор виробництва» і «виробничий ресурс» для спрощен­ня ми будемо розглядати як тотожні. Хоча між ними є відмінність. Фактор, або чинник, є рушієм певного процесу. Ресурс потенційно може стати фактором, але не завжди ним стає.

— Виробничі ресурси поділяються на відтворювані та не відтворювані. Пригадайте з курсу географії, які ресурси належать до відтво­рюваних, а які до не відтворюваних .

Обмеженість певною мірою відносна, оскільки вона зумовлена рі­внем потреб. Обмеживши потреби, можна відносно зменшити й обме­женість ресурсів. Наприклад, менше споживання виробів із хутра збереже життя багатьом тваринам. Але деякі види ресурсів, насамперед невідтворювані, обмежені природою. Тож, рано чи пізно настане час їх вичерпання. Наприклад, корисні копалини, родючі ґрунти, водні ресурси, ліси — їх кількість у природі ми можемо визначити, а безду­мне використання може призвести до їх вичерпання. Що стосується цих ресурсів, то вони є абсолютно обмежені.

Ефективність — це одержання найкращого результату від вико­ристання наявних ресурсів.

Економічна ефективність ви­робництва — співвідношення ре­зультатів виробництва (кількості створюваних економічних благ) та витрат ресурсів на їх виробництво за певний проміжок часу.

При повному обсязі виробництва розрізняють два види ефектив­ності — розподільна та виробнича.

Розподільна ефективність означає, що ресурси залучаються до виробництва саме тих товарів та послуг, які найбажаніші й найпотрібніші для суспільства.

Виробнича ефективність — використання найсучаснішої техно­логії, яка забезпечує максимальну віддачу від залучених ресурсів, виробництво товарів і надання послуг із найнижчими витрата.

Оскільки ресурси обмежені, то зазвичай економіка за повної зайнятості та повного обсягу виробництва не може забезпечити безмежну кількість товарів і послуг. Саме тому люди повинні здійснювати вибір: що виробляти, а від яких товарів відмовитися.

Множинність економічних цілей при обмеженості, ресурсів ставить проблему економічного вибору — вибору найкращого з альтернативних варіантів їх використання, при якому досягається максимальне задоволення потреб за даних витрат.

Соціально-економічними орієнтирами пошуку раціональних альтернативних варіантів використання ресурсів є не лише економія і зростання їхньої віддачі, а й: оптимізація процесу споживання; збе­реження й охорона довкілля; здешевлення товарів і послуг; забезпе­чення перспектив розвитку виробництва і споживання. Раціональна людина має підрахувати не лише майбутні витрати, але й витрати невикористаних виробничих можливостей. Це допоможе зробити оп­тимальний вибір.

Альтернативна вартість — це ціна однієї речі, що вимірюється через іншу річ, від якої необхідно відмовитися в процесі вибору.

Виробничі можливості — це можливості суспільства виробляти економічні блага за умови повного й ефективного використання наяв­них ресурсів.

Крива виробничих можливостей — сукуп­ність точок, координати яких означають мож­ливі комбінації випуску продукції (набори) із наявних ресурсів. Це точки повної зайнятості ресурсів та ефективного виробництва.

Одним із класичних прикладів економічних моделей є крива виробничих можливостей (КВМ), за допомогою якої описується прийняття рішення виробником щодо використання обмежених ресурсів в умовах зростаючих потреб. Для спрощення зробимо при­пущення:

— Економіка функціонує в умовах повної зайнятості й досягає потенційного обсягу виробництва.

— Кількість наявних ресурсів постійна.

— Технологія виробництва постійна.

— Уся вироблена продукція поділяється на два види: споживчі товари й засоби виробництва.

Крива АСВ характеризується максимально можливими обсягами виробництва засобів виробництва і споживчих благ за умови повного та ефективного використання всіх наявних ресурсів й описує чотири фундаментальні принципи функціонування будь-якої економічної системи.

— Усі ресурси, використовувані у виробництві, є обмеженими (точки А, В, С — максимальні можливості системи).

— Існує необхідність вибору між альтернативними можливостя­ми використання ресурсів (або А, або В, або С).

— Вибір одного з варіантів виробництва призводить до втрати можливості використати ресурси будь-яким іншим чином, тобто пов'язаний із витратами втрачених можливостей (альтернативною вартістю).

• У міру нарощування виробництва одного з товарів (наприклад, споживчих товарів) і скорочення виробництва іншого (наприклад, за­собів виробництва) витрати втрачених можливостей (альтернативна вартість) зростають.

Шляхи зростання виробничих можливостей
Екстенсивний — нарощування виробничих можливостей шляхом збільшення кіль­кості виробничих ресурсів			Інтенсивний — нарощування виробничих можливостей при кількісно незмінних виробничих ресурсах
• Збільшення площі орних земель • Відкриття й розробка родовищ корисних копалин • Збільшення кількості робітників • Збільшення капіталу			• Удосконалення матеріально-технічної бази виробництва • Удосконалення технології виробництва • Удосконалення організації виробництва • Підвищення кваліфікації і рівня освіченості робітників

Основні принципи альтернативного вибору

Максимізація вигоди при однакових витратах

Мінімізація витрат при однаковій вигоді

Багатофакторний порівняльний аналіз (сітка прийняття рішень)