- •2. Охарактеризуйте типи світогляду.
- •2. Емпіричне та теоретичне пізнання
- •2. Чим відрізняється особистість від індивідуальності
- •2. Форма руху матерії
- •2. Форми і основні риси історичних форм діалектики.
- •2. Фактори, що впливають на розвиток суспільства
- •2. Волюнтаризм
- •2.Назвіть основне джерело та рушійні сили історії.
- •2. Які відмінності між фізичним та суспільним часом
- •2.Епоха середньовіччя, релігійна філософія.
- •2.Епоха середньовіччя, релігійна філософія.
- •13.Фома Аквінський - систематизатор средневек.Схоластики.
- •2. Сформулюйте основні властивості на рівні свідомості
- •2. Назвіть форми та характерні риси історичних форм діалектики
- •2. Дайте класифікацію цінностям
- •2. Футурологічні концепції
- •2. Назвіть модуси буття і його основні форми
- •2. Історичні типи світогляду
- •2. На яких принципах ґрунтується наукове пізнання
- •2. Поняття практика і розвиток
- •2. Концепції культури
- •2. Назвіть «ідоли пізнання», що були виведенні Беконом. Їх суть.
- •2. Назвіть основні типи діяльності людини
- •2. Розкрийте сутність соціального дарвінізму
- •2. «Суть сродної праці» у філософії Сковороди
- •2. Об’єктивна та суб’єктивна істина
- •2. Сформулюйте сутність історичного процесу Розуміння історичного процесу в історії філософії
- •Типологія історичного процесу
- •Основні теорії історичного процесу в XX ст.:
- •2. Визначте сутність сенсуалізму
- •2. Визначте зв’язки між науково-технічним і соціальними революціями
- •2. Основні школи давньогрецької філософії та їх філософська проблематика
2. Фактори, що впливають на розвиток суспільства
Суспільство - це процес і результат взаємодії конкретних людей, і висхідним пунктом цього процесу є суспільне виробництво. Суспільне виробництво поділяється на духовне і матеріальне виробництво. Матеріальне виробництво націлене на задоволення потреб людей (одяг, житло, їжа та інше). Духовне виробництво дає певні знання, створює певне духовне середовище.
Матеріальне виробництво є основою суспільного виробництва, а також умовою їх розвитку. Матеріальне виробництво забезпечує духовне життя людей: розвиток науки і мистецтва, права і політики, філософії і моралі.
Матеріальне виробництво визначає характер і спрямованість розвитку суспільного виробництва. Внаслідок чого матеріальне виробництво є фактором існування та розвитку самого суспільства.
Характер і рівень матеріального виробництва визначається тим способом освоєння природи, в яких воно здійснюється.
Спосіб виробництва - це єдність продуктивних сил і виробничих відносин.
Продуктивні сили - це система суб'єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, які виражають активне відношення людей до природи, що полягає в матеріальному і духовному впливі на неї і на розвитку її багатств, в ході якого виробляються умови існування людини і проходить процес її розвитку.
Оскільки в процесі виробництва люди вступають у певні відносини не тільки з природою, а й одне з одним, то виникає друга складова способу виробництва - виробничі відносини. До виробничих відносин відносяться, насамперед, взаємини на конкретному підприємстві, але сюди входять і відносини між людьми різних підприємств чи галузей виробництва, а також відносини в процесі обміну, розподілу та споживання суспільного продукту.
Продуктивні сили і виробничі відносини завжди перебувають у тісному взаємозв'язку і діалектичній єдності. Найоптимальніший варіант, коли виробничі відносини відповідають рівню розвитку продуктивних сил.
Світ, в якому живуть люди, надзвичайно суперечливий. Його пронизують різноманітні процеси. Часом виникають класові чи національні, побутові чи виробничі конфлікти, міждержавні зіткнення, війни, гинуть люди, назавжди зникають з лиця Землі матеріальні та духовні цінності.
Запобігти цьому можна лише завдячуючи здоровому глузду, проникливому розуму і добрій волі, сформованих на засадах пізнання, розуміння суті тих життєвих реалій, в яких відбуваються соціальні події, реалізуються людські пристрасті.
Білет №8
Білет №9
2. Волюнтаризм
Волюнтар́изм (лат. voluntas — воля) — течія в психології і філософії, що визнає волю особливою, надприродною силою, що лежить в основі психіки і буття в цілому. Теорія, згідно з якою воля є першоосновою і творцем дійсності, основним фактором у психічному житті людини всупереч розумові; соціально-політична діяльність, яка, нехтуючи об'єктивними законами історичного розвитку, керується суб'єктивними бажаннями й довільними рішеннями осіб, які її здійснюють.
Згідно з волюнтаризмом, вольові акти нічим не визначаються, але самі визначають хід психічних процесів. Властиву людині здібність до самостійного вибору мети і способів її досягнення, а також здатність ухвалення рішень, що виражають її особисті установки і власні переконання, волюнтаризм тлумачить як ефект дії, що стоїть за цими актами особливої ірраціональної духовної суті.
Ідея про пріоритет волі в житті людської особи виникла в період краху античного світогляду, коли було поставлено під сумнів переконання у тому, що головною духовною силою є розум. Одним з перших затвердив принцип волі релігійний мислитель Августин (354-430), за яким воля управляє діями душі і тіла, спонукає душу до самопізнання, тощо.
Німецькі філософи Артур Шопенгауер і Е. Гартман абсолютизували волю, наділівши її космічною силою, сліпою і несвідомою першоосновою, похідними від якої є всі психічні прояви людини. Надалі під впливом цього виду волюнтаризму в глибинній психології розвилося уявлення про ірраціональну природу ваблень, яка керує людською поведінкою.
Прихильниками волюнтаризму були також, німецький філософ і психолог В. Вундт згідно якому психічна причинність отримує вищий вираз у вольовому акті перш за все в апперцепції, американський філософ і психолог У. Джеймс, який вважав що вирішальна роль у вчинку належить нічим не зумовленому вольовому рішенню (лат. Fiat! — Та буде!), німецький психолог Р. Мюнстербере, який відстоював панування волі над рештою психічних функцій, і інші західні психологи кінця XIX — початку XX ст.
Білети №10