- •Визначення товарознавства. Об’єкт та предмет товарознавства. Товарознавство в системі наук про торгівлю. Матеріалознавство і товарознавство: спільності та відмінності.
- •Система «виробництво – обмін - споживання» як основа формування життєвого циклу товарів і змісту товарознавства.
- •Зародження, становлення і розвиток товарознавства як науки.
- •Сучасна методологія товарознавства: визначення і коротка характеристика категорій і методів вивчення товарів.
- •Потреби в товарах: загальні поняття та класифікація. Чинники раціонального споживання товарів і способи задоволення потреб споживачів.
- •Поняття про рівень вимог до товарів і характеристика факторів, що їх визначають. Класифікація вимог до товарів.
- •Загальні поняття про споживні властивості непродовольчих товарів та їх класифікація.
- •Утилітарні властивості непродовольчих товарів: групування і коротка характеристика окремих груп.
- •Естетичні властивості непродовольчих товарів, поняття та характеристика їх показників
- •Якість товару: визначення і наявні протиріччя в його формуванні. Показники якості товарів та їх класифікація.
- •Фактори формування якості товарів: групування і коротка характеристика основних груп цих факторів.
- •Методи оцінки якості непродовольчих товарів: загальні поняття і класифікація.
- •Характеристика об’єктивних та суб’єктивних способів оцінювання якості товарів.
- •Рівень якості товарів: визначення, методи вимірювання та суспільного оцінювання.
- •Поняття про систему управління якістю. Стандарти серії iso 9000 і їх коротка характеристика.
- •Системи класифікації непродовольчих товарів: загальні поняття та значення для наукової і практичної діяльності товарознавців.
- •Методи класифікації непродовольчих товарів та їх значення для управління товарорухом.
- •Кодування непродовольчих товарів: загальні поняття та значення для управління рухом.
- •Штрихове кодування товарів: загальне поняття, види штрихових кодів, їх структура і значення для управління товароруом.
- •Асортимент непродовольчих товарів: терміни і визначення. Показники асортименту та їх характеристика
- •Управління асортиментом товарів. Загальні поняття. Асортиментологія як галузь знань про управління множинами.
- •Ергономічні властивості непродовольчі товарів: визначення, показники та їх характеристика.
- •Надійність непродовольчих товарів та її показники: поняття та визначення.
- •Екологічні властивості та безпека непродовольчих товарів, їх характеристика.
- •Інтегральний показник якості товарів, його суть і вплив на конкурентоспроможність товарів.
- •26. Види засобів товарної інформації: класифікація та характеристика окремих груп
- •27. Завдання товарної інформації в ринках умовах.
- •28. Рекламно-довідникова інформація про товари та їх характеристика.
- •29.Характеристика видів експлуатаційно-супровідкової інформації.
- •30.Основні вимоги до товарної інформації.
- •31. Конкурентоспроможність товару та його якість: визначення і взаємозв’язок.
- •32. Основні принципи та правила наукової класифікації.
- •33.Основні види класифікаторів товарів та їх структура.
- •34Маркування товарів її суть та значення в задоволенні потреб споживача.
- •1. Визначення товарознавства. Об’єкт та предмет товарознавства. Товарознавство в системі наук про торгівлю. Матеріалознавство і товарознавство: спільності та відмінності
- •1. Визначення товарознавства. Об’єкт та предмет товарознавства. Товарознавство в системі наук про торгівлю. Матеріалознавство і товарознавство: спільності та відмінності
-
Сучасна методологія товарознавства: визначення і коротка характеристика категорій і методів вивчення товарів.
Категорія – це основне логічне поняття, що відбиває найголовніші закономірні зв’язки й відношення, які існують між предметами та суб’єктами їх вивчення.
Основні категорії товарознавства: продукція, товар, предмет споживання (вжитку), благо.
Товар – родова категорія в товарознавстві.
Продукція - все те, що створюється природою і людською працею – мускульною і розумовою.
Частина продукції, яка набула форми товару, внаслідок обміну або купівлі-продажу надходить у сферу споживання у формі предмета споживання або вжитку.
Благо - це те, що здатне задовольнити людські потреби, наприклад, дари природи, продукти праці, послуги, які відповідають інтересам людини, її цілям та прагненням.
Метод - це спосіб дослідження внутрішньої природи (сутності об'єкта, предмета, речі), підхід до предмета, який вивчають, прийоми його пізнання, дослідження.
Методологія - це система принципів і способів організації теоретичних і практичних досліджень з метою одержання нових знань, розширення досягнутого їх рівня, а також вчення про цю систему.
У товарознавстві результатом використання теоретичних методів є теорія товарознавства. Методи науки поділяються на: методи отримання знань; методи розвитку знань; методи практичного застосування знань.
Методи дослідження: органолептичні (здійснюється завдяки інформації, яку отримують за допомогою органів чуття); лабораторні.
Емпіричні, або експериментальні методи: вимірювання, спостереження, систематизація, класифікація, статистична обробка результатів дослідження.
Теоретичні методи: абстрагування, гіпотеза, аналіз, синтез, метод сходження від абстрактного до конкретного.
Соціологічні дослідження в товарознавстві: опитування, соціальний експеримент, дослідне носіння (використання, ужиткування) товару.
-
Потреби в товарах: загальні поняття та класифікація. Чинники раціонального споживання товарів і способи задоволення потреб споживачів.
Поняття потреба широко використовують у різних словосполученнях для зазначення потрібності або необхідності у чому-небудь, що вимагає задоволення.
Потреба – це нужда в чому-небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.
До об’єктів першої потреби належать: продукти харчування; предмети домашнього вжитку; особисті речі; неекономічні блага.
Вивчення потреб людини – рушійна сила розвитку суспільства
Потреби доцільно розглядати в системі: „суб’єкти потреб – потреби – благо”. Суб’єкти потреб: окрема людина; сім’’я; трудовий колектив; населення регіону; населення держави; населення світу.
У реальній дійсності потреби набувають конкретної форми інтересів. Інтерес – це форма вияву потреби, усвідомлення прагнення людини до її задоволення. З інтересом дуже тісно пов’язане поняття мотиву як спонукального чинника дій і вчинків людей. Мотив – це внутрішнє спонукання людини до конкретної дії, спрямованої на об’єкт уваги, на мету. За мотивом логічно відбувається певна дія, що породжує конкретний результат у вигляді задоволення потреби. Таким чином утворюється логічний ланцюжок: потреба – інтерес – мотив – дія – результат.
Класифікація потреб
Біогенні – потреби є первинними. Вони формуються природою, тобто є об’єктивними і такими, що їх задоволення забезпечує фізичне існування людини і людського роду, їх відтворення і життєдіяльність. – в продуктах харчування, в одязі, в житлі, в охороні здоровя, у збереженні навколишнього середовища.
Соціогенні – потреби формуються суспільством, є загальноприйнятими, а їх зміст визначається особливостями суспільних відносин між суб’єктами потреб через спілкування, обмін досвідом, взаємодопомогу, виконання керівних функцій, ролі лідера тощо. – у спілкуванні, у творчій діяльності, в освіті, інтелектуальні, моральні, естетичні.
Техногенні – у телекомунікаціях, у транспортних засобах, у засобах фізичної культури, у засобах спорту, у засобах культури.
Благо – все те, чого потребує людина в житті, а також засіб задоволення її потреб.
Благо: економічні та неекономічні. Кількість спожитих економічних благ визначає рівень життя.
Чинники раціонального споживання товарів: генетичні – успадковані, фізіологічні та психологічні особливості розвитку організму; вікові – потреби дітей, підлітків, дорослих та людей похилого віку; зумовлені фізичним середовищем, зокрема природним кліматом, або штучно створеними умовами життєдіяльності; економічного розвитку суспільства та рівня матеріального забезпечення населення; соціально-психологічних чинників формування і регулювання соціальних потреб; похідні від суспільної свідомості – ментальність, традиції, звичаї, ритуали; особистісно-групові – залежні від приналежності суб’єкта до пануючих у відповідній соціальній групі норм, еталонів, бажань; особистісні, до яких відносяться вік людини та етап життєвого циклу сімї, рід занять, економічне становище, образ життя, тип особистості.
Задоволення потреб споживача відтворюється у процесі споживання.
Споживання – це використання матеріальних і духовних благ для задоволення потреб з метою підтримання, відновлення, відтворення, продукування, розвитку і вдосконалення життєвих сил людини – фізичного і духовного потенціалу, багатосторонніх здібностей, знань, і вмінь, які застосовується для створення нових матеріальних і духовних цінностей. Потреба стає задоволеною, коли встановлюється або підтримується нормальний перебіг даного життєвого циклу.
Кінцева мета з боку держави – визначення інтегрального показника якості життя.
Задоволеність потреб у матеріальних благах входить складовою частиною цього інтегрального показника і відома як кількісна характеристика, яку називають рівнем життя. Рівень життя - це кількісна характеристика задоволеності членів суспільства.
Показник „Якості життя” значно ширший ніж рівень життя, оскільки він включає соціологічну та частково техногенну складові способу життя.