21.Соціальні норми як регулятор соціальної взаємодії

У с-стві під час взаємодії необхідне існування певних правил, які б забезпечили ефективність і прийнятність цієї взаємодії. Таку роль виконують соціальні норми.

Соц. норми – це правила, які виражають вимоги с-ства до його членів. Особливістю норми є її імперативний характер, тобто вона обов’язкова для виконання всім членам с-ства. В соціології соц. норма має наступні ознаки:

1. Дозвіл – все, що не заборонено нормою – дозволено.

2. Припис – це поведінка в межах прийнятних норм.

3. Заборона – покарання за порушення норм.

Класифікація норм:

1. За змістом:

- основні

- другорядні

- загальні

- конкретні

2. За суб’єктом дотримання:

- загальнолюдські

- колективні

- групові

3. За ступенем уставленості:

- ті, що спираються на привілеї

- ------------ на звичаї

- ------------на традиції.

В с-стві розрізняють моральні норми або юридичні чи правові.

22.Соціальні відносини

Соц. відносини – це відносно стійкі зв’язки між індивідами і соц. групами, обумовлені їх неоднаковим положенням та роллю у с-стві.

Рівні соц. відносин:

1. соц. відносини між соц.-історичними спільнотами (між класами, націями, професійними групами)

2. соц. відносини між суспільними організаціями і установами.

3. міжособистісні відносини.

Соц. відносини є ієрархізованими, тобто індивіди, які перебувають на різних щаблях соц. піраміди у відносинах між собою, намагатимуться підкреслити завжди ці відмінності.

Соц. відносини мають формальний характер, тобто здійснюються за певними правилами, які встановлені суспільством.

23.Соціальні конфлікти

Соц. конфлікт – це крайнє загострення протиріч між індивідами, соц. групами чи прошарками у суспільстві.

Умови виникнення конфлікту:

1. Наявність не менше, ніж двох сторін.

2. Наявність дефіциту – наявність чогось(ресурсу, речі), чого є обмаль.

3. Бажання отримати вигоду за рахунок іншої сторони.

4. Дії обох сторін, спрямовані на досягнення несумісних взаємовиключних цілей.

Способи подолання конфліктів:

1. Рутинізація – передбачає зняття гостроти конфлікту шляхом доведення його буденності та банальності.

2. Витіснення – передбачає те, що конфлікт витісняється із активного громадського обговорення шляхом блокування інформації про нього.

3. Стимуляція конфлікту – передбачає нагнітання конфліктної ситуації та розпалення самого конфлікту у той час, коли ще не склалися умови для його інтенсивності.

4. Випалення або контрольований хаос. Цей спосіб передбачає винищення активістів конфліктуючих сторін та їх ресурсів.

5. Переговори та реформування.

24.Поняття особистості та основні соціологічні теорії особистості.

В соціології розрізняють декілька понять: «людина», «індивід», «індивідуальність» та «особистість».

Людина (індивід), на відміну від міжособистісного спілкування, цей термін не несе емоційного забарвлення у соціології. Тут він означає людську істоту.

Індивідуальність – під цим терміном в соціології розуміють сукупність якостей і властивостей, які відрізняють одного індивіда від іншого.

Особистість у соціології означає конкретного індивіда, який виступає суб’єктом діяльності. Також поняття «особистість» тісно пов’язане з такими характеристиками як «воля», «творчість», «непередбачуваність».

Теорія Ч.Кулі (теорія дзеркального я).

На думку Кулі, особистість формується в результаті ітерації, тобто постійних актів взаємодії людини з навколишнім світом. В результаті цих взаємодій у людини формується власне «я», яке складається з трьох елементів:

1. Те, як нас сприймають інші.

2. Те, як вони, на наш погляд, реагують на те, що бачать.

3. Те, як ми реагуємо на рефлекси інших.

Теорія Піаже (теорія когнітивного розвитку).

На думку Піаже, формування особистості починається із дитини, а саме з проходження дитиною певних послідовних стадій, на яких закріплюються нові уміння і навички. Він виділив наступні стадії, які проходить людина:

1. сенсорно-моторна (від 0 до 2 років).

2. операційна (від 2 до 7 років).

3. стадія конкретних операцій (від 7 до 10-11 років).

4. стадія формальних операцій (від 10-11).