Запитання для самоконтролю

1. Назвіть чинники, що впливали на формування українського етносу.

2. Звідки походять назви «Русь», «Україна»? Коли вперше письмово була зафіксована назва «Україна»?

3. Які історичні джерела свідчать про те, що українці – слов’яни?

4. Розкрийте зміст основних концепцій походження українського етносу.

5. Проаналізуйте основні теорії про слов’янську прабатьківщину.

6. Наведіть аргументи, що ставлять під сумнів існування єдиного східнослов’янського народу за доби середньовіччя.

7. Які етноси впливали на формування українського народу?

8. Які археологічні культури на території України свідчать про її древню культуру?

9. Яку роль відіграла Трипільська протоцивілізація в українському етногенезі?

10. Які землеробські племена мешкали на території України?

Термінологічний словник

Автохтонноний (від грецьк. аuthоs – сам, chtones – земля) – належний за походженням до даної території, місцевий); Автохтони – корінні жителі певної території, країни (тубільці, аборигени).

Асиміляція (від лат. assimilatio – уподобление) – злиття етносів, з якого один з них засвоює чужу культуру і повністю втрачає свою. А. буває природною (як результат тривалих культурних контактів) та примусовою (пов’язана з державною політикою обмеження або придушення розвитку мови і культури етнічної меншості).

Етнічність – сукупність специфічних спільних ознак у вигляді традиційних цінностей і вірувань, норм життєдіяльності, усвідомлення індивідуальної чи групової спорідненості, прагнення зберегти свої ендогамність та ідентичність, які забезпечують розуміння внутрішньої єдності етнічної групи та її відмінності від інших спільнот.

Етногенез – процес оформлення етнічних груп.

Етнолінгвістична класифікація народів – класифікація згідно з якою народи поділяються за мовними сім’ями, пов’язаними генетичною спорідненістю.

Етнонім – назва народу.

1. Термін «Україна» утвердився у Середньому Подніпров’ї – Київщина, Переяславщина, Чернігово-Сіверщина. Згодом ця назва поширилася на всю етнічну територію українського народу. Ще в київських літописах, зокрема Іпатіївському, термін «Україна» вживався стосовно різних південних і південно-західних частин давньоруських земель у значенні «край». «країна»; пізніше ця назва закріплюється в офіційних актових матеріалах відносно більшої частини України, широко розповсюджується і стає етнонімом українського народу.

Етнос – історично усталена на певній території стійка біосоціальна сукупність людей, які мають відносно стабільні спільні риси та особливості культури й мови, а також усвідомлюють свою внутрішню єдність та відмінність від інших спільнот (самосвідомість), що зафіксовано в самоназві (етнонімі).

Метаетнічні спільноти – групи народів, які мають загальні риси культури і спільну етнічну самосвідомість (напр.. слов’яни)

Мікроетнонім – назва субетнічних груп, окремих частин народу з визначеною етнічною самосвідомістю (напр. бойки)

Політонім –назва мешканців країни, її громадян

Субетнос (етнографічна група) – частина народу (етносу) зі специфічними рисами культури, яка виникла внаслідок територіального відособлення (наприклад, лемки, бойки)

Традиції (лат. traditio передача) в етнографії: процес поза біологічної передачі від покоління до покоління усталених культурно-побутових особливостей.

Шовінізм (від фр.сhаuvіnіsmе – імені Н.Шовена (солдата, прихильника за войовничої політики Наполеона) - реакційна політична ідеологія і практика, спрямована на розпалювання національної ворожнечі і ненависті між народами, підкорення і поневолення інших народів. Для Ш. характерні войовнича проповідь національної винятковості, поширення національного чванства, національного егоїзму, панівної зверхності однієї нації над іншими, намагання поставити їх у залежність (великодержавний шовінізм), позбавити суверенітету. Ш. проявляється У пропаганді расизму в політиці колоніалізму, протиставленні й роз'єднанні різних національностей, переслідуванні етнічних меншин, вчиненні геноциду проти цілих народів та ін. Терміном Ш. називають різні прояви національного екстремізму.

Етнічна толерантність-від лат. tolerantis – терплячий - це відсутність негативного ставлення до іншої етнічної культури, наявність позитивного образу іншої етнокультури при збереженні позитивного сприймання своєї власної. Це відсутність або ослаблення реагування на відмінність взаємодіючих етнічних культур.

Етнічна толерантність не є наслідком асиміляції як відмови від власної культури, вона є характеристикою міжетнічної інтеграції, для котрої властиве сприйняття або позитивне ставлення до власної етнокультури і до культур інших етнічних спільнот.

Явище етнічної інтолерантності являє собою переважно негативне сприйняття іншої етнокультури при понадпозитивному сприйнятті власної етнічної культури.

Толерантність, як відсутність або ослаблення реагування на певний несприятливий фактор в результаті зниження чутливості до його впливу, у міжетнічній сфері має свою специфіку. Етнічна толерантність сприяє підвищенню стійкості, терпимості до різних етносуб'єктів та їх суджень, думок, установок, вона пов’язана з неупередженою оцінкою представників різних етнічних спільнот та їх вчинків.

Етноцентризм – переконаність у вищості, порівняно з іншими власної етнічної групи та її культури.

Націоналізм – позиція та ідеологія, які надають особливого значення приналежності до нації та ставлять національні інтереси понад інтереси інших суспільних груп; у вужчому значенні – тільки та позиція й ідеологія, в яких позитивна оцінка власної нації невідривно зв’язана з неприязню чи ворожістю до інших народів.

Патріотизм – (від грец. patre - батьківщина) - любов до батьківщини, якість особистості, її вище моральне почуття. Це вище синтетичне почуття, яке відбиває органічний зв'язок людини із своїм народом, його історією, традиціями та перспективами і характеризує ставлення людини до них.