1.2. Речові джерела

У первісному суспільстві писемність була невідома. Часто єдине, що дійшло до нас від тих часів – це певні матеріальні залишки людської діяльності, тобто артефакти – предмети, явно оброблені чи змінені людьми. Пошуком подібних артефактів займаються археологи. Археологів часто називають «істориками з лопатою», бо подібні матеріальні залишки здебільшого поховані під шаром ґрунту. Для дописемних часів історії України археологічні матеріали залишаються головним історичним джерелом. Ключове поняття археології – поняття археологічної культури. Це відносно однорідний комплекс речей, який існував протягом певного часу на єдиній території. Бувало, що одну археологічну культуру змінювала зовсім інша. Для археологів це є свідченням приходу іншого населення. Місця, де знаходять значну кількість археологічних матеріалів – археологічні пам’ятки. Це можуть бути стоянки первісних людей, старі городища та селища, могильники, кургани тощо.

Звичайно, робочий інвентар сучасних археологів жодним чином не зводиться до лопати та щітки. Методика археологічних досліджень добре розроблена та продовжує вдосконалюватись. Під час розкопок археологи ретельно фіксують знаходження речей та інших залишків за допомогою фотографій, схем та малюнків, як на площі, так і по різним шарам ґрунту (тобто досліджують стратиграфію пам’яток). Вони застосовують різні хімічні речовини для фіксації знахідок, комп’ютери – для статистичної обробки даних, часто займаються науковою реставрацією знайдених предметів.

Археологи України активно застосовують різноманітні технічні засоби. Так, найбільш сенсаційна знахідка українських археологів – відкриття поселень-гігантів (протоміст) трипільської культури зроблена за допомогою аерофотозйомки. Зараз почали застосовувати і фотографії з супутників. З 60-х років українські археологи плідно займаються і підводною археологією на Чорному та Азовському морях та на Дніпрі. Наприклад, вони знайшли залишки грецької галери з вантажем донецького вугілля.

З археологами тісно співпрацюють представники багатьох інших спеціальностей. Хіміки займаються аналізом знайдених металевих речей та інших предметів. Фізики зараз розробили досить точні методи радіоізотопного датування знайдених предметів. Зокрема, для предметів молодше 10 тис. років вирішальне значення має радіокарбонний метод, для більш давніх часів – калій-аргоновий метод тощо. Сутність радіоізотопних методів полягає в тому, що у стародавніх речах набагато меншим є відсоток нестійких, радіоактивних ізотопів, наприклад, атомів вуглецю C₁₄ стосовно до C₁₂. Значні археологічні установи України зараз мають власні фізичні лабораторії. Суттєве значення для визначення точної дати історичних подій мають також згадки про сонячні і місячні затьмарення, появу на небі комет, які вміють точно датувати астрономи.

Геологи за знахідками давніх ґрунтів встановлюють давні кліматичні умови. Ботаніки займаються дослідженням рослинних залишків, зокрема, залишків культурних рослин. Дуже важливими є також ботанічні дослідження пилку рослин із різних археологічних шарів. За співвідношенням пилку різних рослин можна реконструювати екологічні умови давніх часів у відповідній місцевості. Зоологи досліджують кістки свійських та диких тварин на археологічних пам’ятках.

Дуже важливе значення для пізнання нашого минулого мають данні антропології. Антропологи вивчають, зокрема, кістки давніх людей. За кістками вони можуть досить багато розповісти про умови життя людей, деякі їх хвороби і навіть точно реконструювати за черепом зовнішній вигляд людини. Дуже важливим є також визначення особливостей расового типу людей минулого. Антропологи, звичайно, досліджують не тільки старі кістки, а й сучасних живих людей. Надзвичайно важливого значення зараз набули генетичні дослідження, перш за все дослідження генотипу (ДНК) людей методами молекулярного аналізу. Тепер стало можливим безпосередньо визначати спорідненість між собою представників різних народів. До речі, доведено близьку генетичну спорідненість між собою всіх українців. А от росіяни в більшості близькі до українців лише за «чоловічими» генами. А за «жіночими» – набагато ближче до естонців, фінів та північних німців. Зараз розроблено і методи виділення генетичного матеріалу зі старих кісток.

В останні десятиліття збільшився інтерес до археологічного дослідження матеріальних залишків більш близьких до нас епох. Зокрема, археологи активно досліджують пам’ятки козацьких часів, в тому числі і на території Харкова. Серйозним завданням є пошук і перепоховання непохованих останків воїнів Другої cвітової війни, виявлення та належне обладнання могил жертв голодомору 1932-1933 рр. В певних випадках такі розкопки фактично зливаються з сучасною криміналістикою. Зокрема, не тільки наукове, а й перш за все політичне значення мало виявлення у Харкові останків розстріляних чекістами польських військовополонених, на місці якого зараз побудований меморіал. Радянська пропаганда багато десятиліть стверджувала, що полонених розстріляли німці, проте криміналісти під час експертизи легко встановили істину.

Звичайно, багато матеріальних залишків минулих часів знаходяться не під землею, а на землі. Це перш за все різноманітні споруди. Серед таких споруд православний храм Святого Иоанна Предтечі у місті Керч, що безперервно функціонує з першої половини VIII ст. за винятком 1938-1989 рр.). З ХІ ст. тоїть у Києві храм Святої Софії, у Чернігові – Преображенський собор тощо. Подібні пам’ятки архитектури – важливе історичне джерело. Крім того, на їхніх стінах часто збереглися дуже цікаві граффіті – приватні надписи, як правило звернення до Бога чи записи про якісь важливі події. Величною спорудою, що досі прекрасно видна, є Змієві Вали – грандіозна система оборонних валів висотою до 10 метрів і довжиною приблизно дві тисячи кілометрів, що протягнулася через всю лісостепову і степову смугу України. Їх відносять перш за все до епохи готів (ІІІ ст. н. е.), проте почали будувати їх ще у бронзову добу і продовжували аж до монгольських часів. Характерними для України є й підземні споруди – рукотворні печери. Серед них є цілі печерні міста, наприклад, Чуфут-Кале у Криму, знамениті Феодосієві печери у Чернігові, печери Києво-Печерської лаври тощо. Важливими і цінними пам'ятками архітектури можуть бути і відносно нещодавні споруди, наприклад, Будинок Держпром у Харкові, побудований у 1925-1929 рр.

Крім споруд, до нас дійшли і окремі старі речі – реліквії. Це особливо стосується ювелірних виробів, предметів культу, зброї, стародавнього одягу, селянських знарядь праці тощо. Важливе значення мають також звичайні побутові речі, пов’язані з життям видатних людей. В останні десятиліття бурхливо розвинується технічна археологія – збирання та реставрація старих машин і механізмів. Особливо відомі колекціонери антикварних автомобілів.

Збереженням і розшуком речових історичних джерел займаються спеціальні установи – музеї. У музеях іноді зберігають і цінні письмові джерела. Але перш за все будь-який музей – це сховище саме речових та зображальних джерел. Крім державних історичних є також археологічні, краєзнавчі, заводські, шкільні, приватні музеї тощо. Музеї часто проводять і значні історичні дослідження. Зараз в Україні існує понад 4 тисячи музеїв.