47.Відкриття провадження у цивільних справах за участю іноземних осіб.

48.Судові доручення та надання правової допомоги у справах за участю іноземних осіб.

У ході провадження у цивільних справах з іноземним елементом у судів може виникнути необхідність вчинення процесуальних дій за межами території своєї держави території своєї держави, зокрема, потреба допитати сторону, свідка, вру­чити виклики до суду тощо. Однак суд може виконувати процесуальні дії лишш межах своєї дер­жави. Тому вчинення такого роду дій можливе тільки шляхом його звер­нення за сприянням до судових та компетентних органів іншої держави. Таке звернещія про надання правової допомоги називається судовим дорученням.

Процесуальний порядок виконання судами України доручень інозем­них судів регулюється нормами ст. 417-419 ЦПК України.

Доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вру­чення викликів до суду чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуаль­них дій передаються судам України у порядку, встановленому міжнарод­ним договором, а у разі відсутності такого — дипломатичними каналами. Виконання доручень іноземних судів здійснюється за винятком випадків, коли воно:

1. може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці;

2. не належить до юрисдикції цього суду;

3. суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов'язко­вість якого надана ВРУ.

Виконання судового доручення здійснюється відповідно до ЦПК. Однак на прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України. Крім цього у разі надходження від іно­земного суду прохання щодо особистої присутності його уповноважених представників чи учасників судового розгляду під час виконання судово­го доручення суд України, який виконує доручення, вирішує питання про надання згоди щодо такої участі.

Окремо регулюється питання виконання судового доручення інозем­ного суду про вручення виклику до суду чи інших документів. Так, згідно ст. 418 ЦПК України доручення про вручення виклику до суду чи інших документів виконується у судовому засіданні або уповноваженим пред­ставником суду за місцем проживання (перебування, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи. У разі відмови особи отримати певні документи, суддя або уповноважений представник суду робить відповідну позначку на документах, що підлягають вручен­ню. У такому випадку ці документи вважаються врученими.

Судове доручення про вручення документів громадянину України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі.

49.Загальні положення щодо створення третейських судів.

Третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України:

всеукраїнських громадських організаціях; всеукраїнських організаціях роботодавців; фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів; торгово-промислових палатах; всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України; об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.

Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Схема утворення постійно діючого третейського суду:

1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду; 2) затвердження Положення про постійно діючий третейський суд; 3) затвердження регламенту третейського суду; 4) затвердження списку третейських суддів. Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону. Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації і визнається утвореним з моменту його державної реєстрації.