4. Філософія марксизму.

Марксизм – це ідеологічна течія, яка охоплює філософію, політичну економію і «теорію» революційного перетворення буржуазного суспільства в соціалістичне і комуністичне. Основоположниками цієї течії були Карл Маркс та Фрідріх Енгельс. Головним завданням цієї ідеології її творці проголошували звільнення робітничого класу від експлуатації і побудови вільного від соц. гноблення суспільства. Шлях до побудови щасливого суспільства Маркс вбачав у знищенні приватної власності, яку вважав основою експлуатації людини людиною. Здійснити це покликаний пролетаріат під керівництвом партії комуністів, здійснивши соц. революцію.

Філософією марксизму є матеріалізм. Матеріалізм стверджує, що людина – це універсально загальна сила природи, здатна до активного її перетворення. Ця здатність за К. Марксом наз. практикою. У практичній діяльності, праці, проявляється специфічність людського буття, відмінність людини від тварини. У діяльності людини за цією теорією виділяється два основних моменти: опредметнення та розпредметнення. У процесі трудової діяльності людина постійно здійснює опредметнення, тобто перехід властивостей і характеристик живого процесу діяльносі суб’єкта в об’єкт, у предметне втілення. А також міститься найпростіший зв'язок, тобто в формі засобів праці людина має справу з іншою людиною. Цей зв'язок актуалізується у процесі розпредметнення продуктів праці. Таким чином, розпредметнення – це освоєння соціального досвіду людства, перетворення предметних форм у зміст внутрішнього світу людини, її власних сил і здібностей в момент живої праці.

Головним фундаментальним принципом філософської системи марксизму стає принцип практики. За цим принципом Маркс і Енгельс прагнули підкреслити активну, діяльну, перетворюючу позицію людини в цілому світі. Завдяки поняттю «практика» виявляються багатоманітні форми взаємодії людей з природою та один одним у процесі матеріального і духовного вир-ва. Практика – це вияв сукупної діяльності людства по перетворенню природи, формуванню соц.. відносин, взаємозв’язку і взаємодії людей між собою. Визначивши завдання практичного перетворення світу, Маркс носієм цього перетворення вважає пролетаріат. Пояснення цього принципу та похідних від нього понять зумовили надзвичайну популярність марксизму в робітничому середовищі, поширенням його як соц.. філософії, світогляду та ідеології пролетаріату.

5.Чим відрізняється особистість від індивідуальності.

Індивідуальність – це сукупність особливостей, що відрізняють одну людину від інших. Цей термін підкреслює, об’єднує неповторні риси людини. До особистісних властивостей з усієї різноманітності рис людини, відносять ті, які обумовлюють суспільну поведінку або діяльність. Це, в першу чергу, мотиви і задачі, які людина ставить, риси характеру, що обумовлюють вчинки, здібності, які забезпечують придатність людини до суспільно корисної праці.   Індивідуальність - сукупність своєрідних психологічних особливостей і властивостей людини, що характеризує людську неповторність і виявляється у рисах характеру, специфіці інтересів, якостей, здібностей, які відрізняють одну людину від іншої.  Індивідуальність формує ті важливі характеристики людини, котрі забезпечують властивий лише їй стиль взаємозв'язків з навколишнім світом. Передумовою формування її є задатки. Індивідуальність є неодмінною і найважливішою ознакою особистості.

Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально неповторного.

Слово особистість застосовується до людини лише з певного етапу її розвитку. Ознаки появи особистості: підпорядкування мотивів, “я сам”, довільна поведінка. Особистість – це завжди духовно розвинута людина. В понятті «особистість» відображаються насамперед такі соціально-психологічні особливості індивіда: світогляд, самооцінка, характер, почуття власної гідності, ціннісні орієнтації, принципи образу життя, моральні та естетичні ідеали, стиль мислення тощо. Кожна людина потенційно має можливості стати особистістю, але не кожна нею стає.