25. Грошово-кредитна політика України

Монетарна політика - діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки з метою стимулювання економічного зростання при низькому рівні інфляції і безробіття, вирівнювання платіжного балансу країни. Правову основу грошово-кредитного регулювання в Україні становлять Конституція України, Закони України „Про банки і банківську діяльність” і „Про Національний банк України”, інші нормативно-правові акти.

Суб’єкти монетарної політики – Національний банк України та система центральних органів виконавчої влади.

Об’єкт монетарної політики – пропозиція та попит грошей на грошовому ринку.

Стратегічна мета монетарної політики підпорядкована загальним стратегічним цілям соціально-економічної політики держави: стабілізації сукупного обсягу виробництва, зайнятості та рівня цін.

Тактичною метою монетарної політики є забезпечення внутрішньої стабільності грошей, тобто оптимальної рівноваги між попитом пропозицією грошей.

Планування основних параметрів грошово-кредитної політики передбачає необхідність урахування ефекту запізнення (часового лагу), тобто, запізнювання впливу прийнятої економічної політики в часі.

Банківська система країни є дворівневою і складається з: центрального (національного) банку і мережі комерційних банків (на 01.10.2011 – 198 банків).

Національний банк України очолює банківську систему, регулює кредитну, грошову системи країни, має монопольне право на грошову емісію і здійснює кредитно-грошову політику в інтересах національної економіки автономно.

Згідно із Законом України „Про Національний банк України” основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Вищим органом управління НБУ є Рада Національного банку України.

Керівним органом НБУ є Правління Національного банку України.

Очолює Правління НБУ Голова Національного банку України.

До системи Національного банку входять: центральний апарат; філії (територіальні управління); розрахункові палати; Банкнотно-монетний двір; фабрика банкнотного паперу; Державна скарбниця України; Центральне сховище; банківські навчальні заклади; спеціалізовані підприємства, та інші структурні одиниці й підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності НБУ.

НБУ є підзвітним Президенту та Верховній Раді в межах їхніх конституційних повноважень.

Засоби монетарної політики. Теорія і практика розрізняють дві групи інструментів, за допомогою яких здійснюється комплекс заходів для реалізації цілей монетарної політики:

• До засобів прямого впливу можна віднести:

• емісійний механізм, який здійснюється трьома каналами:

  • валютний канал;

  • кредитний канал;

  • фондовий канал;

• встановлення межі кредиту центрального банку, що надається уряду та банківським установам;

• пряме регулювання позичкових операцій банків:

  • визначення маржі

  • розмірів кредитів, що виділяються згідно з пріоритетами макроекономічної політики для фінансування окремих галузей економіки

  • обмеження споживчого кредиту.

• Засоби опосередкованого регулювання грошового обігу:

• операції з державними цінними паперами на відкритому ринку;

• процентна політика рефінансування комерційних банків. Ставка рефінансування – процентна ставка, яку встановлює Національний банк України за кредитами рефінансування під час проведення з банками кількісного тендера або процентного тендера залежно від пропозиції вартості на кошти Національного банку, що надходять від банків. Процентна ставка рефінансування визначається на основі облікової ставки та залежно від строку та виду рефінансування і не може бути нижчою, ніж облікова ставка. визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків і фінансово-кредитних установ;

• управління золотовалютними резервами;

• регулювання імпорту та експорту капіталу

• емісія власних боргових зобов'язань та операції з ними (депозитні сертифікати).

Встановлення розмірів обов’язкових резервів для комерційних банків передбачає збереження певної частини коштів комерційних банків (їхніх активів) у вигляді резервів на спеціальному рахунку в центральному банку країни.