24. Суб'єкти, об'єкти та структура національного ринку.

Національний ринок - це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за посередництвом яких здійснюється реалізація товарів та послуг, обіг капіталу, купівля-продаж робочої сили.

Структура нац ринку:

1) ринок товарів: а) ринок засобів вир-ва; б) ринок науково-технічних розробок та інформації; в) споживчий ринок (*ринок предметів споживання, *ринок послуг)

2) Ринок робочої сили

3) Фінансовий ринок (*ринок грошей, *ринок цінних паперів, *ринок валюти).

Основними складовими частинами нац. ринку є

1) ринок товарів та платних послуг,

2) ринок грошей та цінних паперів,

3) ринок робочої сили.

Ринок товарів та платних послуг - це система економічних відносин між продавцями та покупцями з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, які задовольняють споживчий та інвестиційний попит макроекономічних суб'єктів. Розглядаючи проблему рівноваги на цьому ринку, будемо мати на увазі, що об'єктом аналізу є закрита національна економіка, в якій відсутні державні витрати, та зовнішньоекономічні зв'язки. Рівновага на ринку товарів і послуг встановлюється у разі, коли пропозиція заощаджень = інвестиційному попиту.

Грошовий ринок-це ринок короткострокових кредитних операцій на якому попит на гроші та їх пропозиція визначають рівень процентної ставки, тобто ціну грошей.

Можна виділити 2 основні мотиви попиту на гроші - операційний та спекулятивний. Основою операційного попиту є операції купівлі-продажу товарів і послуг. В основі спекулятивного попиту перебувають операції з цінними паперами, іноземною валютою, дорогоцінними металами та ін.

Суб'єктами національного ринку виступають всі макроекономічні суб'єкти:

*держава; *підприємства; *домашні господарства; *закордон.

26. Зміст та чинники економічного зростання

Економічне зростання вираж у збільшенні обсягів реального ВВП(загального обсягу, або на думку населення). Економ зростання є важливою метою розвитку національної економіки, оскільки воно дає змогу забезпечити підвищення рівня життя населення.

Економічне зростання визначається чинниками:

- кількість і якість трудових ресурсів;

- кількість і якість природних ресурсів;

- обсяг капіталу, що використовується у виробництві;

- рівень технології та організації національного виробництва;

- факторами попиту;

- факторами розподілу.

Перші чотири фактори об'єднуються під назвою факторів пропозиції, які роблять економічне зростання фізично можливим. При цьому слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання. Зокрема, наявність значних природних ресурсів дає лише потенційну можливість економічного зростання, тоді як зростання стає реальністю лише за умови освоєння та введення наявних природних ресурсів в оборот. Наявні трудові ресурси також є тільки трудовим потенціалом суспільства, який слід розумно використати. Реальне ж економічне зростання залежить від рівня зайнятості населення, професійної підготовки робочої сили, загального стану здоров'я та тривалості життя людей тощо. Обсяг основного капіталу залежить від розміру фонду нагромадження суспільства та спрямованості інвестицій на створення нових життєвих благ (товарів і послуг, машин та устаткування тощо).Рівень технології якісно характеризує продуктивність праці, ефективність виробництва показує узгодженість усіх виробничих факторів, що примножує його результативність. Стан технології залежить від рівня розвитку науки і техніки, здатності виробництва вчасно реагувати на нові науково-технічні досягнення.

Економічне зростання залежить також від факторів попиту. Економіка країни повинна забезпечити попит на зростаючий обсяг ресурсів, інвестицій, товарів і послуг. Для цього слід постійно підвищувати сукупний попит у суспільстві. На темпи і розміри економічного зростання значний вплив мають і фактори розподілу. Для зростання виробництва недостатньо тільки нарощувати виробничі ресурси, їх необхідно правильно розподіляти. Взаємодія цих чинників дає можливість забезпечити поступальний розвиток національної економіки.