- •1.Предмет та методи макроекономічного аналізу. Економічне моделювання.
- •2.Динамiка основних макроекономiчних показників в Україні.
- •3. Сукупний попит та фактори, що його визначають. Крива сукупного попиту.
- •4. Номінальний та реальний ввп. Дефлятор та індекс цін.
- •6.Особливості е.С. України
- •7. Економічна система як об’єкт макроекономіки. Типи економічних систем.
- •8. Система національних рахунків
- •9. Взаємозв'язок сукупного попиту та сукупної пропозиції. Рівноважний обсяг виробництва.
- •10. Макроекономічні суб'єкти та їх взаємодія.
- •11. Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають. Крива сукупної пропозиції.
- •12. Ринок праці в Україні. Безробіття та його наслідки.
- •13. Методи вимірювання ввп.
- •14. Мультиплікатор. Парадокс ощадливості.
- •15. Структура сучасної кредитної системи.
- •16. Проблема збалансованості держ. Бюджету. Бюджетний дефіцит.
- •19. Грошовий мультиплікатор та пропозиція грошей.
- •21. Економічна активність держави. Державні доходи та видатки.
- •22. Фіскальна політика держави.
- •23. Альтернативні джерела інфляції. Інфляційний та дефляційний розрив.
- •24. Суб'єкти, об'єкти та структура національного ринку.
- •26. Зміст та чинники економічного зростання
- •27. Дискреційна фіскальна політика та автоматичні стабілізатори.
- •28. Нбу та грошово-кредитна політика в Україні.
- •29. Державний борг та можливості його погашення.
- •30. Пропозиція грошей. Показники грошової маси.
- •31. Інфляція: причини, види та наслідки.
- •32. Кон'юктурні коливання як наслідок порушення макрорівноваги.
- •34. Антиінфляційна політика держави.
- •36.Економічні наслідки дефіциту держ. Бюджету. Державний борг.
- •37. Гіперінфляція та її вплив на інвестиційний комплекс
- •38. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції за класичною та кейнсіанською моделями. (домалюй графіки сам)
- •39. Аналіз моделі ad-as. (домалюй графіки сам)
- •40. Класична модель макрорівноваги (домалюй графіки сам)
- •41. Кейнсіанська модель макроек. Рівноваги (домалюй графіки сам)
- •42. Економічне зростання: типи, джерела, фактори (домалюй графіки сам).
- •43. Грошовий та депозитний мультиплікатори.
- •44. Причини нестабільності грошово-кредитної системи і заходи щодо стабілізації.
- •45. Інфляційний розрив: причини та наслідки
- •46. Дефляцій ний розрив
- •47. Економічні та соціальні наслідки інфляції.
- •48. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості.
- •49. Економічні і соціальні наслідки кон'юнктурного безробіття.
- •50. Особливості валютного режиму в Україні.
- •51. Необхідні умови забезпечення конвертованості національної валюти.
- •53. Ввп та чистий економічний добробут:порівняльний аналіз для України.
- •56.Рівновага ринку товарів та платних послуг. Модель is.
- •57.Рівновага ринку грошей та цінних паперів. Модель lm.
- •58.Загальна рівновага нац-го ринку. Графік Хікса-Хансена для нац-го ринку.
21. Економічна активність держави. Державні доходи та видатки.
Фіскальна, або бюджетно-податкова політика пов'язана з формуванням державного бюджету. Державний бюджет - це баланс доходів і видатків держави, який ухвалюється на фінансовий рік. Уряд мобілізує грошові кошти насамперед через податки для фінансування загальнодержавних видатків. Податки забезпечують близько 90% доходів будь-якої держави. До податкової системи кожної країни належать суб'єкти оподаткування, тобто ті, хто сплачує податки, - фізичні особи та юридичні особи (підприємства), та об'єкти оподаткування - прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо. Одиниця оподаткування - це одиниця виміру об'єкта оподаткування (наприклад, для земельного податку - гектар).
Податкова ставка - це величина податку на одиницю оподаткування. Для визначення величини податку кількість податкових одиниць множать на податкову ставку. Податкові ставки, що визначаються як відсоток, поділяються на такі види:"пропорційні, коли ставка оподаткування є однаковою і не залежить від розмірів доходу;"прогресивні, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають (такі ставки передбачають більший відсоток вилучення доходу у вигляді податку, коли дохід збільшується);"регресивні, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується.
Податки поділяють на прямі та непрямі. Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм. В Україні такими є прибутковий податок з громадян, податок з прибутку підприємств та ін. Непрямі - це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять в їхню ціну. До таких податків в Україні належать акцизи, податок на додану вартість, мито. Непрямі податки сплачують ті громадяни і фірми, що купують оподатковувані товари й послуг.
Акцизи - це непрямі податки, що входять у ціни певних товарів і стягуються в момент їх придбання. Акцизи поділяються на індивідуальні, коли оподатковується кожна одиниця товару, і на універсальні, коли об'єктом оподаткування є обсяг продажу.
Додана вартість - це різниця між виторгом підприємства і вартістю матеріалів і сировини, що куплені у постачальників. Ставка цього податку в Україні становить 20%.
Мито - це податок на товари, які імпортуються. Податкова система в Україні грунтується на двох основних податках - на додану вартість і на прибуток підприємств. Значення прибуткового податку з громадян та індивідуальних акцизів у надходженнях до державного бюджету менш вагоме.
Частка податків, зборів і платежів на соціальне страхування у ВВП України становить майже 50%. Це один із найвищих показників у світі.
Уряд мобілізує кошти до державного бюджету через податки, а відтак здійснює видатки. Державний бюджет України містить чимало статей видатків, які можна згрупувати у шість основних напрямів:
1) національна оборона;
2) утримання державного апарату;
3) фінансування бюджетного сектора економіки;
4) соціальні видатки;
5) фінансування розвитку економіки;
6) проценти за державний борг.
Обсяг кожного з напрямів видатків установлюється в законодавчому порядку і відбиває політику уряду. Державний бюджет має бути збалансованим. Це означає, що видатки мають дорівнювати доходам. Якщо доходи перевищують видатки, то має місце надлишок, або профіцит, бюджету; якщо, навпаки, видатки більші за доходи, то виникає дефіцит бюджету. Майже всі країни, за небагатьма винятками, мають нині дефіцит бюджету. Відношення суми дефіциту до ВВП, виражене у відсотках, називають рівнем дефіцитності бюджету. Якщо такий рівень становить 1-2%, ситуація є терпимою, якщо більший, то підриваються підвалини стабільності економіки.