Н. К. Крупська про самоврядування школярів.

В педагогічній спадщині Крупської самоврядування учнів завжди розглядається як невід'ємна частина трудової політехнічної школи. Самоврядування учнів в радянській школі вперше узаконено «Положенням про єдину трудову школу» і «Декларацією про основні принципи єдиної трудової школи», в яких було визначено право шкіл та учнів розвивати і зміцнювати учнівський самоврядування, громадську активність і самодіяльність школярів.

Н. К. Крупської належить заслуга в розробці проблеми самоврядування учнів у радянській школі. У ряді її робіт «До питання про шкільні судах» (1911), «Про шкільному самоврядування »(1915), у виступі на конференції пролетарських культурно-освітніх організацій 20 вересня 1918, у статтях «Громадська виховання» (1923), «Шкільне самоврядування та організація праці» (1923), «Дитяче самоврядування в школі» (1930) та інших дана ясна характеристика корінного відмінності вирішення проблеми самоврядування в буржуазній і пролетарської школах.

Надія Костянтинівна вказувала, що в буржуазній школі самоврядування сприяє вихованню індивідуаліста, переконаного захисника буржуазного ладу, воно має яскраво виражений антіколлектівістіческій характер і є формою прояву класового панування буржуазії. Завданням самоврядування в радянській школі, за визначенням Н. К. Крупської, є виховання колективіста-громадського працівника, активного учасника всього життя школи, що готується стати громадянином Радянського держави, активного учасника комуністичного будівництва. Шкільне самоврядування учнів, говорила Надія Костянтинівна, має стати одним з коштів, яке допомагає навчити дітей колективно будувати нове життя.

В статті «Завдання школи I ступеня» (1922) Надія Костянтинівна говорить про визначальної ролі самоврядування учнів як принципу організації дитячого колективу і однією з найважливіших завдань школи вважає виховання в дітях звички вчитися, жити і працювати колективно.

В ряді виступів Надія Костянтинівна висловлює думку про необхідність спеціальної підготовки дітей до виконання організаторських функцій, щоб школярі, беручи активну участь в управлінні справами свого колективу, розвивали організаторські здібності, набували організаційні навички та вміння. Вона намічає наступні етапи організаторської роботи: перший етап - обговорення мети, постановка головних завдань у роботі колективу з урахуванням реальних потреб його життя; другий етап - розподіл обов'язків серед її учасників з урахуванням здібностей і можливостей кожного; третій етап - облік та контроль виконуваної роботи; четвертий етап - підведення підсумків.

Надія Костянтинівна розглядала дитяче самоврядування як, один із засобів всій системи виховної роботи і показала на цьому прикладі зразок конкретного аналізу дитячої діяльності та її виховних результатів.

Найважливішими є вказівки Надії Костянтинівни про правильних взаєминах комсомольської і піонерської організацій з органами дитячого самоврядування, про ролі піонерів і комсомолу у самоврядуванні. Вона постійно підтримувала необхідність керівної ролі комсомолу і піонерської організації в роботі самоврядування і педагогічного керівництва розвитком самодіяльності школярів.

Н. К. Крупська пояснювала, що дитяче самоврядування в шкільному колективі - це «Орган управління», а піонерська організація - «це політична організація підлітків », що діє на основі свого статуту, що не можна протиставляти, а також ототожнювати їх.

Основи дитячого самоврядування, розроблені Н. К. Крупської, стали відправним пунктом подальшого розвитку їх теоретичної та практичної діяльності видатного радянського педагога А. С. Макаренка.