59. Розірвання труд.Договору з ініціативи власника

Власник або уповноважений ним орган, на відміну від працівника, позбавлений права на свій розсуд розірвати труд.договір.

Труд.договір, укладений на невизначений строк, а та­кож строковий труд.договір, до закінчення терміну мо­жуть бути розірвані з ініціативи власника або уповноважено­го ним органу лише за підстав, визначених законом і з дотри­манням визначеного в законі порядку.

Загальні підстави розірвання труд.договору з ініціати­ви власника або уповноваженого ним органу передбачені у статті 40 КЗпП. Такими підставами є:

• зміна в організації вир-ва та праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або пере­профілювання підприємства, установи, організації, ско­рочення чисельності або штату працівників;

• виявлена невідповідність працівника посаді яку він обіймає, або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи;

• систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього труд.дого­вором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дис­циплінарного чи громадського стягнення;

• прогул (в тому числі відсутність більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

• відсутність на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо зако­нодавством не встановлений триваліший термін збере­ження місця роботи (посади) при певному захворюванні (наприклад, при захворюванні на туберкульоз). За працівниками, які втратили працездатність у зв'яз­ку з трудовим каліцтвом або професійним захворюван­ням, місце роботи (посади) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

• поновлення на роботі працівника, який раніше викону­вав цю роботу;

• поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотич­ного або токсичного сп'яніння;

• вчинення за місцем роботи розкрадання держ.або громадського майна.

Крім загальних підстав, труд.договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний та­кож у випадках:

• одноразового грубого порушення труд.обов'язків керівним працівником, а також посадовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєні персональні звання і посадовими особами державної контpoльнo-ревізійної служби та органів держ.контролю за цінами;

• винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповнова­женого ним органу;

• вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Ці підстави вважаються додатковими. Вони можуть бути застосовані лише до певних категорій працівників.

60. Поняття і види робочого часу

Робочий час — встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутр. трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої тру­дові обов'язки.

Конституція України передбачає, що працівнико­ві гарантується встановлена законом тривалість робочого часу, держава встановлює певну межу тривалості робочого часу, яка не може бути збільшена.

Робочий час поділяється на види( нормальний, скорочений і неповний робочий час).

Відповідно до КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Норма робочого часу — це встановлена законом, колек­тивним або трудовим договором для даного працівника три­валість його робочого часу за певний календарний період --день, тиждень, місяць. Робочий день —тривалість робочого часу в годинах і хвилинах протягом доби. Робочий тиждень —тривалість робочого часу протягом календарного тижня. Звичайно засто­совуються 2 види робочого тижня: 5-денний(з 2 ви­хідними днями)і 6-денний(з 1 вихідним днем). Рішення про введення 5- або 6 денного робочого тижня приймається власником спільно з профспілковим органом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за узгодженням з місцевою радою. 40-годинна норма робо­чого часу повинна дотримуватися при 5 і 6-денному робочо­му тижні.

Скорочений робочий час встановлений у законодавстві КЗпП, а також в інших нормативно-правових актах. Згідно із КЗпП для працівників, праця яких відбу­вається на роботах зі шкідливими умовами праці, встанов­люється скорочена тривалість робочого часу — від 24 до 36 годин на тиждень. Право на скорочений робочий день виникає, якщо працівник виконує роботи у шкідливих умовах праці не менше за половину робочого дня.

Законодавством встановлений скорочений (З6-год.) робочий тиждень для деяких категорій працівників, трудова діяльність яких пов'язана з особливим характером праці (наприк., педагоги, медики та ін.) або станом здоров'я (інваліди). Скорочена тривалість робочого часу передбачена для не­повнолітніх працівників з метою охорони їх здоров’я. Встановлення скороченого робочого часу не впливає на розмір заробітної плати.

Неповний робочий час —вста­новлюється угодою сторін при вступі на роботу чи в період роботи. Неповний робочий час може бути у вигляді: неповного робочого дня; непов­ного робочого тижня; поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня.

В обов'язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей у віці до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку . Особи, які працюють неповний робочий час, користують­ся тими ж правами, що і працюючі на умовах нормального робочого часу (відпустка тієї ж тривалості, на­даються вихідні й святкові дні, час роботи зараховується в трудовий стаж).