- •Філософія Конспект лекцій
- •До уваги студентів:
- •Для самостійного опрацювання
- •2 «Прості» питання
- •2 Питання підвищеної складності
- •1 Питання з української філософської думки Плани лекцій є водночас планами семінарських занять.
- •Тема і. Предмет філософії та її формування План
- •Зміну предмета філософії з питань онтології на питання існування людини як моральної істоти здійснив Сократ (469 – 399 рр. До н. Е.).
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Філософія Середньовіччя, Відродження та Нового часу План
- •Філософські ідеї Відродження розвинулися у трьох основних напрямах:
- •Гуманізм
- •Нові соціальні ідеї. Нові моделі життя потребували також нових форм стосунків між людьми, тому філософська думка Відродження висуває принципово нові соціальні ідеї.
- •Натурфілософія
- •Гносеологічні проблеми опиняються у центрі уваги філософії: вона вбачає своє завдання в тому, щоб зробити наукове пізнання максимально ефективним.
- •1. Що є джерелом наших знань?
- •2. Як відрізнити істинні знання від хибних уявлень?
- •Онтологічні проблеми у новочасній філософії знаходять своє місце у роздумах мислителів про першооснову всього сущого (субстанцію).
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Німецький класичний ідеалізм План
- •Зміст морального закону
- •Питання для самоконтролю
- •Вступ до некласичної філософії перегляд традицій класичної філософії у іі половині хіх – на поч. Хх ст.
- •Тема 4. Онтологічна проблематика в некласичній філософії (4 год.) План:
- •Те буття, з яким має справу філософія, – не буття світу самого по собі, а буття людини в цьому світі, і світу – в людині, в її свідомості.
- •У ній, свідомості, немає нічого, крім значень (або смислів) реальних, уявних або ілюзорних предметів.
- •Як «база даних» значень предмета, які перебувають у свідомості «до будь-якого особистого досвіду».
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Проблеми пізнання та істинності наукового знання у філософії (4 год.). План
- •Основною формою життєдіяльності людини є дія.
- •Класифікація методів наукового пізнання включає три головні групи:
- •Спільні методи поділяють на три підгрупи:
- •Основні особливості некласичної науки:
- •Постнекласична парадигма науки (с. 331) виникла у 60-70-х роках хх ст. Основні особливості постнекласичної науки:
- •Основні принципи методології:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Проблема людини у філософії План
- •У філософії сформувалося два підходи до сутності людини: субстанційний та функціональний.
- •Субстанційно-натуралістичну концепцію людини витворили:
- •Унікальність людського буття полягає в тому, що задоволення життєвих потреб недостатньо не лише для щастя, але навіть для психічного здоров’я.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Новітня соціальна філософія (4 год.) План
- •Кожне суспільство тримається на консенсусі (узгодженості) думок.
- •Співвідношення в суспільстві між захисною та підтримуючою системами визначає собою певний тип суспільства –
- •Грізного попередження людству про трагічні небезпеки,
- •Проблему кризи європейської культури: д уховний стан кінця хіх ст. – це “нігілізм” – утрата значущості всіх традиційних цінностей.
- •Аполлонівський, розум – це те, що ослаблює
- •Людина як продукт європейської культури є “щось, що має бути подолане”, це “брудний потік”, її щастя, розум, чесноти – “убогість, бруд, і жалюгідне задоволення”.
- •Людина – це “линва, натягнута між твариною та надлюдиною – л инва над прірвою”.
- •Які можливості для сучасного розвитку ховає в собі минуле?
- •Пробудження духу й було початком загальної історії людства.
- •Приблизно 5 тисяч років.
- •Однак історія може стати також проривом обмежень, які навіть в образі безмежних нещасть у цілому ведуть до того, що людина здобуде нові, досі невідомі можливості.
- •Головні прикмети провідної верстви – мудрість, мужність, шляхетність, тобто готовність жертовно служити вищим ідеалам.
- •Питання для самоконтролю
- •Контрольні питання Розділ і Прості
- •Розділ іі. Питання підвищеної складності
- •Філософська думка Руси-України
- •Філософія у Києво-Могилянській академії
- •Філософія Григорія Сковороди.
- •Філософська думка України в XIX - XX ст.
- •Контрольні питання
Класифікація методів наукового пізнання включає три головні групи:
-
загальні (філософські);
-
спільні методи науки;
-
спеціальні наукові методи.
Спільні методи поділяють на три підгрупи:
-
методи емпіричного дослідження;
-
методи теоретичного дослідження;
-
загальні формально-логічні методи.
Методологія – це система методів діяльності та вчення про неї – (с.297-298). Філософія виконує роль методології наукового пізнання (с. 303), оскільки різноманітні філософські знання (ідеї, концепції, принципи тощо) виступають як регулятивні фактори людської пізнавальної діяльності.
Зокрема це виявляється в розробці принципових моделей розвитку науки.
Питання 4.
Царина філософського знання, що вивчає сутність, закономірності функціонування та розвитку науки, називається епістемологія (с. 316-317).
Епістемологія виникла у 30-х роках ХІХ ст. як результат перетворення науки в самостійний соціальний інститут.
Представники першого позитивізму (с. 317) поставили завдання:
визначити критерії
наукового знання і здійснити його
класифікацію
У пошуку цих критеріїв О. Конт описав основні особливості
класичної науки (с. 318-319):
-
О
-
Вихідний принцип методології – принцип спостережуваності (с. 318) передбачає, що об’єкт дослідження емпірично представлений суб’єктові пізнання.
-
Метод – спостереження (с. 318).
-
Зміст наукового знання:
-
емпіричний – він грунтується не на спекулятивних твердженнях, а на даних досвіду;
-
об’єктивний і предметний – з опису і пояснення виключене все, що стосується суб’єкта.
-
Мета пізнавальної діяльності – прикладна, знання повинне забезпечувати ефективність дії.
У 70-х роках ХІХ ст. відбувається переорієнтація науки на вивчення замкнених динамічних (с. 319-320) систем.
Методологія дослідження замкнених динамічних систем – матеріалістична діалектика (с. 320-321). Її розробили К. Маркс і Ф. Енгельс на основі діалектичного метода Г.Гегеля.
-
Модель класичної науки – лінійно-кумулятивна (с.321-322):
-
під лінійністю мають на увазі безперервний поступальний рух науки від незнання до знання, від неповного, неточного знання до повнішого і точнішого;
-
під кумулятивністю – властивість зберігати у процесі зростання наукового знання всі нагромадженні дотепер результати з додаванням нових.
Некласична наука (с. 322-324)
зароджується поряд з класичною на початку ХХ ст. у зв’язку з низкою революційних відкриттів (с. 322) у різних галузях знання, зокрема – переходом фізичних досліджень на субатомний рівень.
Основні особливості некласичної науки:
-
Об’єкт дослідження – відкрита система (с. 323+322) –
під відкритістю мають на увазі, що об’єкт постає у пізнавальному акті не таким, який він є сам собою, дослідження показує лише результат взаємодії об’єкта із засобами спостереження.
-
Некласична наука відмовляється від принципу спостережуваності – її об’єкт безпосередньо не спостережуваний. Засоби, що опосередковують спостереження становлять єдине ціле з об’єктом дослідження.
-
Зміст наукового знання – теоретично сконструйовані ідеальні об’єкти, математично-формалізовані моделі.
-
Методологічна база (с. 323) – математика та математична логіка.
-
Одержаний результат пізнання – реальність другого порядку, раціональні моделі – реалізуються в класі штучних технічно відтворюваних феноменів.
-
Модель некласичної науки – лінійно-некумулятивна (с. 324-325): на зміну принципу кумулятивності приходить принцип фалібілізму (фальсифікації) К. Поппер: будь-яка теорія через обмеженість емпіричної бази з часом має бути критично переглянутою і замінена іншою. Зростання знання здійснюється як безперервний рух від пояснення до пояснення, від проблеми до проблеми.
Розвиток науки постає як конкуренція науково-дослідницьких програм (І.Лакатос) (с. 326-327).
Принцип лінійного розвитку знання також ставиться під сумнів – Т. Кун запропонував нелінійну некумулятивну модель (327-329): розвиток науки відбувається через зміну несумісних між собою парадигм (с.328), позбавлених спадкоємності.
П. Шьорер (с. 329-331) удосконалив цю модель, показавши, що різні етапи розвитку науки, по видимості позбавлені спадкоємності, постають як складові моменти єдиної більш загальної динамічної системи.