1.2. Значення водних ресурсів і їх використання у різних сферах діяльності.

Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєдіяльності населення. Вода, як і земля, є основною продуктивною силою.

Водні ресурси використовуються майже у всіх сферах діяльності виробництва. Найбільшими водоспоживачами в Україні являється промисловість, сільське господарство та комунальне господарство. Так галузева структура водокористування в Україні складає: промисловість – в межах до 55%; сільське господарство – до 18%; комунальне господарство – 24%.

Найбільшу кількість води споживає промисловість, де споживання свіжої води розподіляється наступним чином: енергетика – 71%, металургія –19%, вугільна промисловість – 3,5%, хімічна і нафтохімічна – 2,6%. Так, наприклад, на виробництво тонни чавуну витрачається до 200 м³ води, сталі 100 м³, синтетичного волокна – 500 м³, паперу – до 1000 м³, нікелю – 4000м³, синтетичного каучуку – 2800м³. Великі витрати води і сільському господарстві, де на вирощування тони зерна потрібно близько 1500 м³ , а бавовни – до 7500 м³ води.

Друге місце щодо споживання води посідає сільське господарство. Для його потреб використовується близько 11км³/рік води, з яких 70% – на зрошення та обводнення сільськогосподарських угідь, 13% – на потреби сільськогосподарського водоспоживання, до 16% – на виробничі потреби підприємств сільськогосподарського профілю і менше 2% – на господарсько-побутові потреби. [4, 43]

Одним з великих водокористувачів є комунальне господарство, безповоротні втрати води в якому досягають 3,36 км³, або понад 11% загального безповоротного водоспоживання. Слід зауважити, що водопостачання на одного жителя у великих містах сягає 400 л і більше на добу, а в сільській місцевості, де немає централізованого водопостачання не перевищує 50 л на одного жителя.

Важливим водокористувачем є рибне господарство, для ведення якого використовуються водосховища комплексного призначення і ставки. Рибне господарство характеризується високою продуктивністю, але потенційні можливості водного фонду використовуються недостатньо. Для успішного розвитку водного господарства необхідно забезпечити відповідну якість води, температурний режим та глибину у водотоках і водоймах.

Водний транспорт виступає як водокористувач, що витрачає воду для підтримання на водних шляхах у навігаційний період гарантованих глибин. Протяжність експлуатаційних внутрішніх водних шляхів України перевищує 5 тис. км². Основними судноплавними річками є Дніпро, Прип’ять, Десна, Дністер, Дунай, Південний Буг, частково Сіверський Донець, Сула, Горинь та ін.

Річковий флот, що використовується на річках України є досить різноманітним: великі пасажирські судна, які виконують круїзні рейси між портами Дніпра і зарубіжними портами Дунаю, великі вантажні судна вантажопідйомністю до 5000 т й осадкою 3,5-4,0 м, невеликі судна вантажопідйомністю до 300 т і осадкою до 1,5 м. [15]

Значне місце в структурі водогосподарського комплексу України займає гідроенергетика, водні об’єкти якої – водосховища – є основними регуляторами стоку. Це дає змогу використовувати водні ресурси, не лише для виробництва енергії, а й для зрошення, водопостачання, розвитку рибного господарства, водного транспорту. Потенційні гідроенергетичні ресурси України становлять дещо менше 45 млрд. кВт/год. (46% - басейн Дніпра, 20% - басейн Дністра, Тиси, решта – інші річки України).

Річки, водосховища, озера як об’єкти водних ресурсів мають переважно рекреаційне значення. На їх берегах створено пансіонати, будинки і бази відпочинку, на базі мінеральних лікувальних вод – курорти.

РОЗДІЛ II. РОЗМІЩЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ВОДОРЕСУРСНОГОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ВИКОРИСТАННЯ В РИНКОВИХ УМОВАХ