40. Сутність, місце і роль пек в господарському комплексі України.

ПЕК (паливно-енергетичний комплекс України) - один із найбільших і найчіткіше представлених комплексів національної економіки, являє собою єдину систему енергозбереження країни і охоплює сукупність процесів виробництва, перетворення, транспорту і розподілу паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР).

Головна мета функціонування ПЕК України - це ефективне і надійне забезпечення всіх потреб народного господарства України енергією необхідної якості.

Державними структурами ПЕК є: Міністерство енергетики і електрифікації України (Міненерго);

Державний комітет України з використання ядерної енергії (Держенергоатом); Міністерство вугільної промисловості України (Мінвуглепром); Державний комітет України з нафтової, газової та нафтопереробної промисловості (Держнафтогазпром); Міністерство економіки України (Мінекономіки) - безпосередньо підпорядковані Кабінету Міністрів (КМ) України, міністри яких призначаються Указом Президента України і затверджуються Верховною Радою України (ВР).

ПЕК країни складається з двох самостійних галузей: паливна промисловість; електроенергетика.

Паливна промисловість України охоплює сукупність процесів з видобування природних видів палива та їх переробки (сортування, збагачення і безпосередня переробка), що реалізуються:

вугільною промисловістю; газовою промисловістю; нафтовою промисловістю (видобування);

нафтопереробною промисловістю; торф'яною промисловістю; атомною промисловістю.

41. Паливно-енергетичний баланс і його структура.

Паливно-енергетичний баланс — співвідношення видобутку та виробництва різних видів палива та енергії, тепла та енергії, їх споживання в Україні, забезпечення експорту та імпорту.Особливості його структури залежать від запасів паливно-енергетичних ресурсів, їх калорійності, можливостей використання, затрат на добування, які змінюються з розвитком техніки.

Паливно-енергетичний баланс (ПЕБ) складається з дохідної та витратної частин. У дохідній частині балансу зафіксовані такі показники, як видобуток природного палива - вугілля, газу, нафти, торфу, дров (природні ресурси) і виробництво природних енергетичних ресурсів, які включають виробництво електро- і теплоенергії на теплових (ТЕС) і атомних електростанціях (АЕС). Крім того, до цієї частини балансу відносять нетрадиційні природні енергетичні ресурси (енергія вітру, сонця, геотермальна, низько-потенціальне тепло та ін.), а також відбір газу з підземних сховищ газу, імпорт енергоресурсів та залишок ресурсів на початок року.

Друга частина балансу (витратна) включає споживання енергетичних ресурсів і складається з таких витрат:

– перетворення паливно-енергетичної сировини в електро- і теплоенергію;

–задоволення виробничо-технологічних потреб господарства, включаючи витрати на зберігання, транспортування ресурсів та передачу електроенергії, формування державного резерву;

– наповнення природним газом підземних сховищ;

–експорт кам’яного вугілля та електроенергії;

–залишок у постачальників та споживачів на кінець року.

Особливістю паливно-енергетичного балансу України є висока питома вага вугілля та атомної енергії і незначна гідроенергії, нафти, газу. В споживанні паливно-енергетичних ресурсів домінуюча роль належить природному газу.

В результаті значного вичерпання запасів нафти і газу на основних родовищах України, введення в експлуатацію переважно дрібних родовищ, а також внаслідок інших негативних факторів виникає серйозна проблема щодо збільшення обсягів видобутку цих найбільш прогресивних паливних ресурсів і, як наслідок, - необхідність їх ввезення в Україну у постійно зростаючих масштабах. Це ускладнює економічну ситуацію і вимагає вирішення ряду нелегких питань (політичних, економічних, технічних), оскільки без надходження певних обсягів нафти і газу не можна сформувати паливно-енергетичний баланс.

Виробництво електро- і теплоенергії повинно збільшуватися за рахунок використання твердого палива (вугілля), що вимагає будівництва і розширення мережі електростанцій поряд з реалізацією заходів щодо охорони навколишнього середовища. Крім того, потрібно збільшувати потужність атомних електростанцій.

В умовах значних ускладнень у забезпеченні потреб народного господарства України в паливно-енергетичних ресурсах особливо актуальним є використання в усе більших обсягах нетрадиційних відновлювальних джерел енергії (вітрові, сонячні, тепла землі та інших видів).

При формуванні територіальної структури паливно-енергетичного балансу особливого значення набуває запровадження енергозберігаючих заходів у дефіцитних на енергоресурси районах, а також залучення нетрадиційних джерел палива (енергії). Ці заходи створюють можливість скорочення транспортних витрат на доставку енергоресурсів з інших районів, що забезпечує суттєвий ефект, особливо для зон, які віддалені від енергетичних баз.