33. Формування регіонального господарського механізму.

Формування господарського механізму регіону передбачає вдосконалення фінансової системи. Питома вага національного доходу, яка направляється на відтворювальні процеси, має бути оцінена відносно рівня соціально-економічного розвитку регіонів, їх участі в створенні національного доходу держави та об’єктивних потреб.

Відносно загальнодержавного рівня аналізується механізм перерозподілу грошових коштів між областями країни згідно динаміки нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів в бюджети областей, субвенцій і дотацій бюджетам областей, суми коштів, які передаються із бюджетів Рад народних депутатів в Державний бюджет України. На сучасному етапі соціально-еконо-мічного розвитку в Україні динаміка нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та зборів в бюджети областей свідчить про відсутність стабільного та збалансованого підходу до їх визначення (табл. 3).

На основі аналізу процесів формування прибуткової частини місцевих бюджетів, згідно Закону України “Про бюджетну систему України”, Закону України “Про місцеве самоврядування”, законах України про бюджет України на поточний рік та інших законодавчих актів, зроблено висновок про необхідність удосконалення фінансової системи регіонів на основі об’єктивного підходу до використання закономірностей економічного розвитку і відтворюючих процесів в умовах ринкової економіки. На конкретному фактичному матеріалі аналізується 34. Сутність регіональної економіки та її територіальні особливості.

Регіональна політика – сфера діяльності суспільства, яка реалізує інтереси держави щодо регіонів і внутрішні інтереси самих регіонів з урахуванням природи сучасних регіональних процесів, а також цілей і завдань розвитку суспільства.

Об’єктом державної регіональної політики є регіон, соціально-економічна сутність якого відображає система суспільних відносин із забезпечення відтворювальних процесів у межах конкретної території. У зв’язку із цим регіоном може бути й спеціальна вільна економічна зона та інші законодавчо визначені територіальні утворення. Суб’єктами державної регіональної політики є органи державної влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування. Засобом реалізації державної регіональної політики є управління, одна із галузей якого – управління регіональною економікою.

Регіон – у перекладі з латини – область, район, місцевість. Регіон у національній економіці – окрема самостійно господарююча система, що має чітко означені межі своєї території, власні органи управління, матеріальну і фінансову основу і, як правило, визначається законодавчими актами держави.

Регіональна політика – складова державної політики, сукупність організаційно-правових та економічних заходів, здійснюваних державою у сфері регіонального розвитку.

Передумови територіального управління знайшли повне відображення в ст. 132 Конституції України, де зазначено, “що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій”.