2. Основні елементи зрошувальних систем

Кожна система включає такі основні елементи.

1. Джерело зрошення.

2. Головну водозабірну споруду.

3. Постійні канали.

4. Гідротехнічні споруди.

5. Тимчасову зрошувальну мережу.

6. Поливну систему (борозни, чеки, смуги).

7. Скидні канали.

8. Дренажну мережу.

9. Гідрометричні прилади та пристосування.

10. Шляхи та дорожні споруди.

11. Лінії телефонного зв’язку.

12. Захисні лісосмуги.

Джерелами зрошування можуть бути ріки, озера, штучні водосховища, артезіанські колодязі та інші.

Водозаборні споруди призначені для постійної подачі води (насосні станції, водонапірні споруди) в постійні канали. По цьому принципу розрізняють безплотинні та платинні.

Постійні канали будують для подачі води від джерела до поливних ділянок. Вони містять магістральні канали та їх гілки. До тимчасової мережі відносять тимчасові борозни та їх зрошувальними і виводні борозни.

Дільничий розподільник розподіляє вод в поливних дільницях. Останньою ланкою зрошувальної системи є поливні борозни чи пологи.

В залежності від виду транспортуючої та розподіляючої мережі зрошувальні системи поділяють на відкриті, закриті та комбіновані.

В відкритих системах водопостачання відбувається по відкритих каналах.

В закритих системах в магістральних та розподільних водопроводах – по трубах (асбестних, пластикових, металевих), які закладені нижче рівня промерзання.

Системи, в яких комбінуються відкриті канали та трубопроводи, називаються комбінованими.

3. Зрошувальні машини та обладнання

Для поверхневого способу зрошування застосовується слідуюча система машин.

1. Планування дільниці – планіровщиками Т-130 + Д-719, ДТ-75 + ПА-3, вирівнювачі ВП-8, ВПН-5,6.

Передпосівне вирівнювання зрошувальних земель проводять також КЗУ-0,3В (ширина захвату 5 м, продуктивність 1,8-2,5 га/год.) чи КВГ-4 з культиватором КПС-4, агрегатованих з тракторами класу 30 кН (продуктивність 1,8-2 га/год.).

2. Тимчасові зрошувальники нарізають глибиною 0,4-0,5 м за допомогою каналокопачів Д-716, МК-12, КЗУ-0,3В по подовжній чи поперечній схемі в залежності від кута нахилу поверхні поля (при подовжній кут  = 0,006, при поперечній -  = 0,02.

3. Виводні та додаткові борозни нарізають каналокопачем – бороздоробом-зарівнювачем КБН-0,35 агрегатуємого з трактором класу 1,4 (швидкість руху 2-3 км/год., продуктивність 1,5-2,2 га/год.).

Крім цих агрегатів можуть застосовуватись пересувні поливні агрегати ППД-165 + МТЗ-80 з довжиною гнучкого трубопроводу 400 м. Висота всмоктування 1,5 м, витрата води 150-175 л/с, натиск 4-5,5 атм., продуктивність 0,5 га/год., річне завантаження 100 га.

При використанні дощувальних машин використовують такі машини:

ДМ-100 “Фрегат” – круговий спосіб руху;

ДФ-120 “Днепр” – повздовжнє пересування;

ДКШ-64 “Волжанка”;

ДДА-100 – двох консольний агрегат на базі трактора ДТ-75;

ДДН-100, ДДН-70 – дальнеструйні дощувалки.

Технічні характеристики дощувальних машин

ДМ-100 “Фрегат” – довжина трубопровода 335, 1 – 453,5 м, зрощувальна площа з однієї позиції 72 га при довжині трубопроводу 453,5 м.

ДФ-120 “Днепр” – відстань між гідрантами 54 м, між зрошувальними трубопроводами 920 м. Подача електроенергії на двигун подається з дізель-електростанції. Обслуговують 3-4 чоловіка.

ДКШ-64 “Волжанка” – колісний трубопровід полив проводе від гідрантів закритої системи (до 400 кПа натиску). Відстань між опорами зрошувальників 300-800 м, між позиціями – 18 м, витрата води 24-64 л/с, продуктивність 0,12-0,35 га/год. Один оператор обслуговує 2-3 машини. Зрошувальна площа при довжині крил 400 м – 70 га/рік.

ДДА-100 – забор води здійснюється з відкритих каналів з відстанню 120 м. Витрата води – 130 л/с. Обслуговуюча площа 100-130 га/рік.

ДДН-100 – поливає по кругу з гідранту. Забор води – з відкритої зрошувальної мережі, відстань між каналами 120 м, витрата води 105-116 л/с. Агрегатується з трактором Т-150К, продуктивність 1,0-1,2 га/год.

“Кубань” – стаціонарна поливна система довжиною ферми до 1200 м. Обслуговує одне поле до 120-150 га. Забор води з відкритої стаціонарної зрошувальної системи, привід колес – гідромотори.

Література:

1. Земледелие, под редакцией проф. С.А. Воробьева. – Москва: Агропромиздат, 1991.