43. У чому полягає особливості творчих феноменів г. Сковороди і т. Шевченка? Дайте порівняльну характеристику.

Григорій Савич Сковорода — найвидатніша постать у культурному й літературному житті України XVIII ст. Великий народний мислитель, просвітитель і письменник, він у своїх творах розвивав цілий комплекс ідей, актуальних для свого часу, виражав передові погляди українського громадянства. Його багатогранна філософська й літературна творчість — це остання ланка в перехідному періоді від давньої української літератури до нової.

Г. Сковорода був всебічно обдарованою людиною — філософом-мислителем, письменником, педагогом, музикан­том, знавцем античності й середньовіччя, володів кількома мовами—латинською, старогрецькою, староєврейською, польською, німецькою, російською. Він постійно вчився, поглиблював свої знання, передаючи їх одночасно іншим — учням, близьким знайомим, випадковим слухачам. Мандруючи Україною і світами, він цікавився життям, звичаями, мистецтвом, віруваннями інших народів, вкраплював у свої твори враження від спостереженого й почутого.

Велика роль Г. Сковороди у становленні нової української літератури, він був її ідейним предтечею. Його поетична і прозова творчість стала органічним складником нового письменства, яке розвивало гуманістичні, демократичні ідеї, заперечувало існуючий суспільно-політичний лад, вводило в літературу самобутні образи простих українців, обстоюючи їхні соціальні і національні права.

Тарас Григорович Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

Т. Шевченко виступив як поет-новатор, приніс з собою в українську літературу «слово нове», новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви, небачене раніше багатство й широчінь тем, ідей, мотивів, жанрових форм, вивів українську літературу на шлях реалізму й народності.

Т. Шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (втрачено бiльше 160). У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.

Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлені пам'ятники, його твори перекладені майж е на всі мови світу, його ім'ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу - Тараса Шевченка.

44. Художні стилі (символізм, модерн, кубізм, конструктивізм, супрематизм, соцреалізм, реалізм) в архітектурі, живописі і графіці кінця ХІХ – початку ХХ ст. До яких напрямів належить творчість художників О. Архипенка, К. Малевича, Ф. Кричевського, О. Богомазова, І. Їжакевича, М. Бойчука? Назвіть їх найвідоміші картини.

Символізм — одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ. Українські образотворчі митці-символісти, як і їхні европейські попередники й сучасники, намагалися знайти синтезу кольорів і ліній, яка могла б висловити ідею. Елементи символізму і його впливи наявні у творчості — Михайла Жука, Миколи Бурачека, Анатоля Петрицького, Юхима Михайлова, Олекси Новаківського, раннього Павла Ковжуна, Р. Лісавського, Льва Ґеца, Осипа Сорохтея

Головні представники модерну: архітектори Городецький Владислав Владиславович, Артинов Григорій Григорович, Левинський Іван Іванович, скульптор зі Львова Юліан Марковський. Приклади модерну Будинок Григорія Глібова, Чернігів; Залізничний вокзал, Чернівці; Український музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської, Чернівці; Музей Лесі Українки, Ялта; Театр драми ім. Шевченка, Харків; Міська забудова на пл. Свободи, Львів.

Кубізм - революційна течія в образотворчому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву.

В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах вираження. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, Конструктиві́зм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. В образотворчому мистецтві та літературі прихильники конструктивізму надавали великого значення техніцизму, штучним конструктивним формам, абстракціям тощо. У СРСР конструктивізм виник відразу після Жовтневої революції в якості одного з напрямків нового, авангардного, пролетарського мистецтва. Ідея нового напрямку полягала у відмові від «мистецтва заради мистецтва» і підпорядкування її виробництву. Прихильники конструктивізму, висунувши задачу «конструювання» довкілля, активно направляє життєві процеси, прагнули осмислити формотворчі можливості нової техніки, її логічних, доцільних конструкцій, а також естетичні якості таких матеріалів, як метал, дерево, скло.

Супремати́зм — напрям модерного мистецтва, безпредметність, абстрактний геометризм, що виник на початку ХХ століття. Зачинателем вважається К. Малевич. Супрематизм, за Малевичем, - це остаточний розрив живопису із зображенням реального світу. На думку митця, усі зусилля потрібно зосередити на кольорі, формі, фактурі, русі. Власне супрематизм як такий з'являється 1915 року: на Останній футуристичній виставці картин "0,10" (нуль-десять), що відкрилася 17 грудня в приміщенні Художнього бюро Надії Добичиної, було представлено «Чорний квадрат» та інші роботи.

Соціалісти́чний реалі́зм – термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві на окреслення художнього методу, «що представляє собою естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу й людини, зумовленою епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного суспільства». Соціалістичний реалізм був єдиним офіційно дозволеним в СРСР «творчим методом» літератури і мистецтва. Поняття соцреалізму пов'язували насамперед з творчістю: живопис Б. В. Йогансона, А. А. Дейнеки, Б. И. Пророкова, П. Д. Корина, Р. Гуттузо, скульптура С. Т. Коненкова, В. И. Мухіної.

У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. У старому українському мистецтві реалізм рідко виступав у чистому виді.

О. Архипенко - кубізм, конструктивізм та абстракціонізм. Картини: «Відпочинок», «Відхилена», «Відхилений торс», «Соломія», «Срібний торс», «Купальниця», «Жінка, що зачісується», «Фігура, що сидить», «Жінка», «Композиція з двома постатями», «Мої медитації», «Жіночий портрет».

К.Малевич - один з засновників супрематизму та кубофутуризму. Картини: «Селяни в церкві», «Врожай», «Англієць в Москві», «Чорний квадрат на білому тлі», «Біле і чорне».

Ф. Кричевський – один з засновників української Академії образотворчого мистецтва. Картини: "Сім'я", “Наречена”.

О. Богомазов - кубофутуризм та спектралізм. Картини: «Базар», «Львівська вулиця в Києві», «Тюрма», «Пляшки», «Паровоз», «Спогади про Кавказ» «Пилярі» «Київський пейзаж» «Праця малярів».

І. Їжакевич - працював у галузі станкового й монументального живопису. Картини: «Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь», «Тарас Шевченко — пастух», «Битва козаків з шляхтою», «Гайдамаки під Уманню», «Повстання селян у Галичині».

М. Бойчук - один із засновників монументального мистецтва. Картини: Портрет Седляра, Молочниця, Пророк Ілля, Дівчина.