26.Передумови прийняття Брестської унії 1596? Роль релігії в українському національному державному відродженні.

У 1596р. в Бресті відбувся собор, який проголосив унію (союз) православної і католицької церков. Безпосередніми приводами до унії були: невдоволення руських православних єпископів тим, що у церковні справи дедалі більше втручалося міщанство, організоване у братства; бажання єпископів звільнитися від підлеглості східним патріархам, які підтримували братства; намагання верхівки руського православного духовенства добитися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті та титулувались «князі церкви» — і залежали тільки від Папи та почасти від короля. Польський уряд бачив у цьому засіб посилення свого впливу в українському суспільстві. Православні ж єпископи України пішли на цей крок, сподіваючись зміцнити особисту владу. Однак по суті було укладено не союз церков, а створено нову Українську греко-католицьку (уніатську) церкву, православну за обрядовістю, але адміністративно підпорядковану Риму.

27.Як пов’язанні між собою шкільна драма, інтермедія, вертеп? Коли в Україні зародився професійний театр?

Шкільна́ дра́ма — жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі 15-16 ст. в країнах Західної Європи. Походження шкільної драми пов'язане із статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов'язковими для засвоєння латини.Особливого поширення набула завдяки єзуїтам, захопленим інтерпретацією біблійних та міфологічних сюжетів. Характер цих творів переважно церковний . Шкільна драма XVII-XVIII ст. відіграла позитивну роль в історії української літератури і театральної справи. Та особливе її значення полягає в тому, що вона дала поштовх до розвитку такого демократичного літературного жанру, як інтермедії та інтерлюдії, побутові гумористичні сценки.

Сюжети інтермедій взяті з фольклорних джерел. Літературне значення їх у тому, що в них змальовані живі побутові картини, відзначені народним гумором. Інтерме́дія невеличкий розважальний  драматичний твір, який виконують між  актами вистави. Інтермедії лягли в основу української побутової драми, комедії.

Близькою до шкільних драм і інтермедій була вертепна драма, яка ставилася в ляльковому театрі - вертепі. З вертепом найчастіше ходили «мандровані дяки». Вертеп виник у зв’язку з церковним святом Різдва, але з часом світська лялькова гра заслонила собою релігійну частину вертепної драми. Вертепна драма, як і інтермедії, теж готувала грунт для розвитку комедії в українській літературі XIX століття. Вертеп не завмер у XVIII ст., він продовжував активно існувати в мистецькому побуті народу протягом XIX-XX ст. (приблизно 1670 - після 1728).

Перший професійний український театр - театр корифеїв,  було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, і в цей рік український театр відокремився від польського та російського. Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький, що володів усіма театральними професіями.

Стиль синкретичного театру, що поєднував драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі, вражав суто народною свіжістю й неподібністю до жодного існуючого театру. Скрізь, де українські актори давали вистави, вони мали незмінний успіх. Театр Садовського проіснував сім років, до початку Першої світової війни, коли царською владою було закрито не тільки театр, а й усі українські газети, журнали, книгарні.