- •6. Феномен усної народної творчості та її роль у культурі України.
- •7. Назвіть пантеон язичницьких богів та охарактеризуйте вірування і звичаї східних слов’ян
- •8.Причини прийняття християнства та його роль для культурного розвитку Київської Русі.
- •9.Доведіть, що за Князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого Київська Русь досягла найвищого культурного розвитку.
- •10. Назвіть види живопису Київської Русі 11-14ст.
- •11. Назвіть основні літературні жанри київської русі та галицько-волинської держави
- •12. Назвіть та охарактеризуйте культурні пам ятки к.Р., які дійшли до наших днів та їх значення для українського народу
- •13. Назвіть і опишіть архітектурні пам ятки київської русі та галицько-волинської держави 11-14 ст., визначте особливості гвк
- •14. Розкрийте особливості розвитку декоративно-прикладного мистецтва київської русі в 11-12 ст.
- •15. Доведіть, що за князя Данила Галицького досягла найвищого культурного розвитку.
- •26.Передумови прийняття Брестської унії 1596? Роль релігії в українському національному державному відродженні.
- •27.Як пов’язанні між собою шкільна драма, інтермедія, вертеп? Коли в Україні зародився професійний театр?
- •28.Визначити основні літературні жанри України в другій половинні 17-18 ст. І охарактеризуйте основні козацькі літописи того часу.
- •29.Доведіть що розвиток освіти, науки і літератури в Україні в середині 17 – на поч. 18 ст. Досяг загальноєвропейського рівня.
- •30.Розкрийте суть поняття «полемічна література». Вкажіть причини появи полемічної літератури в Україні. Охарактеризуйте діяльність і.Вишенського.
- •41. Розкрийте причини посилення та характер русифікаторської політики царизму в Україні у хіх ст.
- •42. Назвіть видатні твори т. Шевченка. Поясніть чому його вважають основоположником критичного реалізму в українському образотворчому мистецтві. Хто із художників були його послідовниками?
- •43. У чому полягає особливості творчих феноменів г. Сковороди і т. Шевченка? Дайте порівняльну характеристику.
- •45. Політика уряду п. Скоропадського у справі відродження та розвитку української культури і науки?
- •48.Поняття коренізація, українізація…зміни в період українізації
- •56. Доведіть, що в кінці хх ст. В Україні настав період національного відродження. Назвіть фактори, які сприяють розвитку національної культури на сучасному етапі…
- •57. Дайте характеристику основних досягнень сучасної літератури і образотворчого мистецтва…
- •58. Визначте особливості сучасного співробітництва України з іншими країнами в різних галузях науки й культури…
- •59. Суть, періодизація та соціально-економічні наслідки сучасної науково-технічної революції для українського суспільства…
- •60. Дайте оцінку науковим досягненням вчених нтуу «кпі» в умовах розгортання науково-технічної революції…
45. Політика уряду п. Скоропадського у справі відродження та розвитку української культури і науки?
Найважливішим досягненнями гетьманату характеризувалася національно-культурна політика. Новою владою були здійснені спроби українізації державного апарату і системи освіти:
- поряд із російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р. нараховувалося 150;
- був прийнятий закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України;
- відкрилися нові українські університети, перші з який - у Києві і Кам'янець-Подільському;
- у російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права.
24 листопада 1918 р. була відкрита Українська Академія наук, першими академіками якої стали відомі вчені Д. Багалій, А. Кримський, В. Вернадський, В. Косинський та ін. Президентом УАН був обраний В. Вернадський. В Українській державі були організовані Національна бібліотека, Національний архів, Національна галерея мистецтв, Національний історичний музей, Український національний театр під керівництвом П. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса, Державний симфонічний оркестр, Українська державна капела.
46.Творчість Леся Курбаса, поняття «розстріляне відродження» Для початку був актором в театрі Миколи Садовського, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр 1917 року. Молодий театр — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів. Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях. Першою його п'єсою, що побачила світло рампи на сцені театру «Березіль», стала «Комуна у степах» (Київ). Курбас та його учні в керованому ним театрі вирішували такі вистави: "Чорна Пантера і Білий Ведмідь", "Великий льох", "Йоля", "Цар Едіп", "Різдвяний вертеп", "Гайдамаки", "Свобода", "Жовтень", "Новий Месія", "Джіммі Гіґґінс", "Жакерія", "Напередодні", "Народний Малахій", "Диктатура", "Машиноборці", "Маклена Ґраса".Багато чого з творчих пошуків Курбаса не розумілося широкими масами глядачів. Це стосується і його вистави «Маклена Граса», яка досягає справжньої філософської глибини. Але незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав духом, він до останньої можливості вів боротьбу з поширеними у той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва. Гуманістична етика його театру, його альтернативні духовні смисли, акценти на національних культурних пріоритетах і відкритість естетикам Заходу і Сходу стали звинуваченням митцю. Можливо, саме тому, що режисер не відступив, не поступився своїми переконаннями, його було наклепницьки обмовлено, звільнено з посади керівника «Березолю» і заарештовано у Москві.
Розстріляне відродження — літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури,живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.
Термін «розстріляне Відродження» вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, вживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920-30-х рр. За це десятиліття (1921—1931) українська культура спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 року в Україні нараховувалося 5000 письменників).
Це відродження було пов'язано з тим, що українські митці навіть за умов замовчування й заборони (пригадаймо Емський указ) створили тексти, гідні світового поціновування (М. Куліш, І. Франко, М. Коцюбинський), з довгоочікуваним набуттям Україною своєї державності, з датою українізації та різнобічних свобод, обіцяних революціями 1905—1917 рр. Головними літературними об'єднаннями були «Ланка» (пізніше «МАРС»), «Плуг», неокласики «Молодняк», «Спілка письменників західної України», ЛОЧАФ (об'єднання армії та флоту). Найвпливовішим був «Гарт», який пізніше був перейменований на «ВАПЛІТЕ» («Вільну Академію Пролетарської Літератури»). Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук, Марко Вороний, Микола Куліш, Микола Хвильовий, Михайль Семенко, Євген Плужник, Микола Зеров, худжники-бойчукісти, Лесь Курбас та багато інших.
47.Розвиток культури української у 20-30 р.р. ХХ ст. та вплив тоталітарного режиму Українське відродження 20-х років ХХ ст. – яскравий феномен історії українського народу. Відродження охопило різні сфери життя, в тому числі освіту, науку, літературу, мистецтво. Важливим напрямом культурного будівництва були ліквідація неписьменності населення. У 1921 р. була прийнята постанова Раднаркому УСРР в якій підкреслювалося, що все населення віком від 8 до 50 років, яке не вміє читати й писати, зобов’язане навчатися грамоті російською або рідною мовою за бажанням. У 1923 р. було створено товариство «Геть неписьменність!». У 1925 р. діяло 18 тис. шкіл, 145 технікумів, 35 інститутів. Але при цьому Компартія уважно стежила, щоб «командні висоти» в освіті у центрі й на місцях займали комуністи та комсомольці. На кінець 1921 р. комуністи у місцевих відділах наросвіти становили від 4 до 20%. Проводилось обов’язкове навчання учителів у політшколах та політкурсах, де вони вивчали теорію марксизму-ленінізму та оволодівали новими методами навчання теж у дусі класового виховання. Виховна робота спрямовувалась на формування в учнів нової радянської моралі. У культурно-освітній роботі більшовики вважали за необхідне поєднати цю діяльність з завданням комуністичної пропаганди. Саме так ставив завдання В.Ленін на ІІ Всеросійському з’їзді політосвіт 17 жовтня 1921 р. Щоб виконати цю настанову вождя, його намісникам у сфері освіти довелося боротися з організаціями «просвіти», народними будинками, які на початку 20-х років ще складали більшість серед культурно-освітніх установ на селі. Навколо них групувалися представники старої інтелігенції, учасники національно-визвольних змагань. З 1923 р. в країні почала проводитись політика коренiзацiї, яка була спрямована на підготовку, виховання й висування кадрів корінної національності, врахування національних факторів при формуванні державного апарату, організацію мережі шкіл, закладів культури, видання газет, журналів та книг мовами корінних національностей. Як вважає Г.Г.Єфіменко, «коренізація була не метою, а лише засобом встановлення тісного контакту з українськими масами, наближення державного апарату до мас. Завданням коренізації на території України у кадрових питаннях була не «українізація», а «більшовизація» державного й партійного апарату». Коренізація була викликана прагненням більшовиків заручитися підтримкою місцевого (корінного) населення, спробою спрямувати національне Відродження в соціалістичне русло. Бурхливо розвивалась українська література, для якої було характерне розмаїття напрямків. У спілку селянських письменників «Плуг» входили П.Панч, А.Головко, в спілку пролетарських «Гарт» – В.Еллан-Блакитний, В.Сосюра. До неокласиків належали М.Зеров, М.Рильський, до символістів П.Тичина. Широку популярність здобув гуморист Остап Вишня. Серед драматургів провідне місце займав М.Куліш. Лесь Курбас і його театр «Березіль» стали ренесансом українського театру. О.Довженко здобув світове визнання своїми фільмами «Арсенал», «Земля». З середини 20-х років істотну роль в політичному, ідеологічному та культурному житті населення починає відігравати радіо.