30. Проаналізуйте форми державного територіального устрою

За формою державного устрою держави поділяються на: прості та складні. Серед простих держав визначають унітарну.

Унітарна держава — це єдина держава, адміністративно-територіальні одиниці якої не мають ознак суверенітету.

Простим (унітарним) державам притаманні такі важливі риси:

— цілісність та недоторканність території у межах державного кордону;

— єдина конституція, дія якої поширюється на всю територію країни;

— єдина система державного апарату, що поширює свої повноваження на територію всієї країни, на всіх громадян (єдині глава держави, законодавчі, виконавчі та судові органи влади);

— єдина система права і система законодавства;

— єдине громадянство та державна символіка;

— адміністративно-територіальні одиниці (області, графства, воєводства, провінції) не мають основних ознак державності, у тому числі політичної самостійності;

— у міжнародних відносинах держава виступає єдиним цілим.

До простих (унітарних) держав належать: Україна, Англія, Польща, Італія.

Залежно від характеру державних утворень прості (унітарні) держави поділяють на:

1) централізовані — держави, адміністративно-територіальні одиниці яких мають рівний правовий статус Пакистан, Фінляндія, Данія, Польща);

2) децентралізовані — держави, адміністративно-територіальні одиниці котрих наділені певними пільгами із самоврядування в певній адміністративно-територіальній одиниці; можуть створюватись автономії,

Серед складних держав розрізняють:

1) федерацію,

2) конфедерацію,

3) імперію.

1. Федерація (пізньолат. foederatio — союз, об'єднання) — це складна держава, що являє собою союз ряду державних утворень, які мають певну політичну самостійність.

2. Конфедерація — це тимчасовий союз суверенних держав, що об'єднались для досягнення спільної мети у певній сфері державної діяльності (оборона країни, розвиток грошово-кредитної системи тощо).

Прикладом конфедерації були: колишній СРСР з 1917 р. по 1922 р

Особливими формами об'єднання держав є співдружність та співтовариство — союзи держав, що виступають як асоційовані члени при збереженні ними повного суверенітету, з метою спрощення візової системи та митних кордонів,

31. Охарактеризуйте взаємодію держави і громадянського суспільства.

Проблеми та перспективи практичної взаємодії держави та громадянського суспільства стали в кінці двадцятого століття особливо актуальними для країн Східної Європи, і відсутність традиції громадянського суспільства зокрема як "здатності людей до солідарності, до існування громадою, колективної співпраці та організованості, що засновується ані на імперативах традиційного суспільства, ані на директивному впливі держави"1, відчувається особливо гостро і помітно гальмує процес демократизації. В Східній Європі проблема формування громадянського суспільства є унікальною, адже, за висловом Гелнера, східноєвропейці "знайшли термін, аби позначити те, чого в дійсності у них не існувало"2. Тобто для всього східноєвропейського і не тільки простору постає проблема віднайдення а може й створення таких форм, інституцій, випрацювання таких механізмів, за яких сутнісний смисл поняття "громадянське суспільство", яке історично "виросло" та сформувалось на американському західноєвропейському ґрунті, ефективно працюватиме на нашій, східноєвропейській, українській, території, що має свою самобутню історію, культуру, своє певним чином влаштоване суспільство. Також є ще одна істотна особливість: весь цей процес відбувається паралельно із іншим не менш складним — розбудовою державності. Обидва процеси є сучасними та принципово взаємозалежними, це особливо інтенсивно відбувається в Україні і саме зараз, тут і тепер. Важливо, щоб вони протікали збалансовано і Україна не похитнулася ані в бік жорсткого ететизму, ані тотальної аномії.