Ознаки застосування нормативно-правових приписів

є діяльністю компетентних суб'єктів; має владний характер і забезпечується державою; спрямовано на створення передумов для реалізації нормативно-правових приписів;

спрямовано на створення індивідуальних приписів щодо персоніфіко­ваних суб'єктів;

здійснюється на підставах і в порядку, що передбачені чинною систе­мою джерел права (є юридично значущою діяльністю); здійснюється в процесуальній формі; складається з послідовних стадій;

здійснюється відповідно до основних вимог, що забезпечують її право­мірність;

результати такої діяльності фіксуються в індивідуально-владному (правозастосувному) акті

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ
			ПРИПИСІВ
Законність:		Доцільність:			Обгрунтованість:
-здійснення право-		- вибір найбільш			- правозастосовний
застосування ли-		ефективного спо-			акт має приймати-
ше компетентним		собу досягнення			ся лише на підставі
суб'єктом (повно-		мети в межах, пе-			таких знань, які є
важення якого пе-		редбачених чин-			об'єктивно правиль-
редбачені зако-		ною системою			ними, вірогідними;
ном);		джерел права			-докази, що підтвер-
- за процедурою,					джують достовір-
передбаченою за-					ність фактів, мають
коном);					бути отримані за
- правозастосовні					встановленою про-
акти приймаються					цедурою;
відповідно до за-					- доказування має
кону, на підставі					забезпечити встано-
закону та у формі,					влення об'єктивної
визначеній зако-					істини у справі
ном

ОСНОВНІ СТАДІЇ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ПРИПИСІВ

відносно відокремлені групи правозастосовних дій

Встановлення фактичних обставин справи

Вибір нормативно-правового припису, що підлягає застосуванню (юридична кваліфікація)

Прийняття рішення у справі та його документальне оформлення

_І

_І

5. встановлення юри­дичної значущості фактів, з якими нормативно-пра­вові приписи по­в'язують настання юридичних наслід­ків;

6. визначення кола юридично значу­щих фактів;

7. збирання та про­цесуальне закріп­лення юридично значущих фактів;

■ дослідження та­ких фактів та до­ведення їх достат­ності та достовір­ності;

• перевірка доказів;

-оцінювання фак­тів з позицій їх ві­рогідності, об'єк­тивної істинності

5. вибір нормативно-правового припису, що підлягає застосуванню (відшукання галузей, встановлення інституту та конкретного норматив­но-правового припису);

6. перевірка справжності та правильності тексту;

7. визначення меж дії нор­мативно-правового при­пису та юридичної сили джерел права, що засто­совується;

8. з'ясування змісту норми права, що зафіксована в нормативно-правовому приписі (у разі потреби -вивчення актів офіцій­ного тлумачення);

• оцінювання відповіднос­ті фактичних обставин змісту конкретних нор­мативно-правових при­писів;

виявлення можливості настання юридично зна­чущих результатів, пе­редбачених нормативно-правовим приписом

3. підготовка проекту правозастосовного акта відповідно до вимог правозастосов-ної техніки; •>

4. формування та фік­сація в цьому про­екті індивідуально-владного припису;

-перевірка його від­повідності чинним джерелам права;

-прийняття та підпи­сання правозастосо­вного акта;

- доведення змісту акта до адресатів

приймаються компетентними суб'єктами; мають владний характер і забезпечуються державою; містять індивідуальне формальнообов'язкове правило поведінки; їхня дія розрахована на персоніфікованих суб'єктів; регулюють лише конкретні випадки суспільного життя, тому їх чин­ність вичерпується фактом застосування індивідуального припису; мають пряму дію;

мають юридичну форму вираження;

мають письмову, усну, конклюдентну (у вигляді фізичних дій, що фік­сують волевиявлення) форму зовнішнього прояву; є необхідною передумовою належної реалізації нормативно-правових приписів (юридичними фактами, що зумовлюють виникнення, зміну чи припинення правовідносини)

ВИДИ ПРАВОЗАСТОСОВНИХ АКТІВ

За юридичною формою

вираження: постанови; рішення; розпорядження; вироки; ухвали; протести; резолюції; інші