Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лек-8.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
06.12.2018
Размер:
175.1 Кб
Скачать

3.Суть процесу навчання.

Розглядаючи питання – процес навчання, необхідно зосередити увагу на таких його складових:

  • суть процесу навчання;

  • процес навчання як система;

  • цілі процесу навчання;

  • стимулювання процесу навчання;

  • зміст навчального процесу;

  • організація навчально-пізнавальної діяльності учнів;

  • контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності;

  • оцінка і самооцінка якості оволодіння виучуваним матеріалом;

  • навчання, розвиток і виховання.

Латинське слово «processus» означає рух уперед, просування вперед. Поняття «навчання» сучасною дидактикою трактується як упорядкована взаємодія учителя та учнів, спрямована на досягнення завдань освіти.

Протікання процесу навчання неможливе без взаємодії, співробітництва, партнерства між педагогами та учнями, їх діяльностями.

Суть процесу навчання у тому, що,

по-перше, навчання має двосторонній характер;

по-друге, виділення окремих структурних компонентів процесу навчання дає уявлення про те, як потрібно підходити до його організації;

по-третє, складові частини процесу навчання характеризують певний етап взаємодії педагога й учнів;

по-четверте, процес навчання в сучасних умовах є безперервним.

Щодо цілей навчання, то їх виділяють у три основних групи:

перша – цілі освітні: оволодіння знаннями, уміннями, навичками;

друга – цілі розвиваючі: розвиток мислення, пам’яті, творчих здібностей; загальний розвиток учнів;

третя – цілі виховні: формування наукового світогляду, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Як зазначав російський психолог і педагог, академік Л. В. Занков (1901–1977), людину не можна силою змусити вбирати знання, здобувати освіту.

Відомий дидакт М. О. Данилов (1899–1973) стверджував, що переживання внутрішніх протиріч між знанням і незнанням є рушійною силою учіння, пізнавальної активності учнів.

Що ж приводить до дії цю рушійну силу? Ситуація, в якій учень переживає задоволення від своїх успіхів у навчанні.

Щоб оволодіти новим матеріалом, учневі необхідно здійснити повний цикл навчально-пізнавальних дій:

  • сприймання нового матеріалу;

  • його первинне і наступне осмислення;

  • запам’ятовування;

  • вправляння в застосуванні теорії на практиці;

  • повторення з метою поглиблення і засвоєння знань, умінь та навичок.

У сучасній школі процес навчання є процесом інтелектуального і духовного розвитку особистості.

Дотримуючись точки зору Л. С. Виготського (1896–1934), більшість вітчизняних учених вважає, що навчання веде за собою розвиток і повинно йти попереду нього.

Кожний акт навчання неминуче виховує. Навчання і виховання є єдиним процесом, який передбачає засвоєння учнями знань, умінь, досвіду творчої діяльності та емоційної вихованості.

Важливо у цій проблемі наголосити на закономірностях та принципах навчання, зокрема розглянути:

  • історію проблеми;

  • класифікацію закономірностей навчання;

  • поняття про принцип, правило;

  • систему дидактичних принципів, що виступають в органічній єдності, утворюючи певну структуру основних положень організації навчального процесу.

Це:

  • принцип спрямованості навчання;

  • принцип науковості;

  • принцип зв’язку теорії з практикою, із життям;

  • принцип свідомості й активності;

  • принцип доступності;

  • принцип наочності навчання;

  • принцип систематичності й послідовності;

  • принцип міцності.

Поняття «зміст освіти»: зміст освіти – один із головних елементів у структурі процесу навчання.

Це історична категорія: вона змінюється під впливом розвитку вироб­ництва, науки, культури, а також у зв’язку з прогресом дидактики і методик.

Визначень «змісту освіти» – чимало. Наприклад, «зміст освіти являє собою точно окреслене коло систематизованих знань, умінь і навичок, які є основою для всебічного розвитку учнів, формування у них гуманістичного світогляду і пізнавальних інтересів».

Головна функція навчання – передавання молодому поколінню змісту соціальної культури для її збереження (відтворення) і розвитку.

Доцільно розглянути державні нормативні документи, які відображають зміст освіти. Це:

  • навчальні плани;

  • навчальні програми;

  • підручники і навчальні посібники.

Навчальний план – це державний нормативний документ, який визначає підсумоване навантаження студентів і його розподіл за етапами навчання і семестрами.

Навчальний предмет – це спеціально підібраний і дидактично опрацьований матеріал науки.

Навчальна програма – це державний документ, в якому розкривається зміст освіти з кожної дисципліни і визначається система наукових знань, світоглядних і морально-естетичних ідей, практичних умінь і навичок, що їх необхідно опанувати студентам, і кількість годин на їх вивчення.

Навчальна програма може бути побудована лінійним, або концентричним, способом.

Конкретний зміст освітнього матеріалу розкривається в підручниках і навчальних посібниках.

Складовою навчального процесу є контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Розкрити мету контролю, компоненти, функції та педагогічні вимоги до контролю.

Розрізняють такі види контролю:

  • попередній;

  • поточний;

  • періодичний;

  • підсумковий.

Методи контролю:

  • спостереження;

  • усне опитування;

  • письмовий контроль;

  • комбіноване опитування;

  • тестовий контроль;

  • програмований контроль;

  • практичний контроль;

  • самоконтроль;

  • іспити.

Види і методи навчання:

розглядаємо види навчання:

  • догматичне;

  • пояснювально-ілюстративне;

  • проблемне.

Розкриваємо їх зміст і відмінності, а також способи утворення проблемних ситуацій під час занять.

Методи навчання в основному поділяються на:

  • словесні;

  • наочні;

  • практичні.

Розглядаємо особливості усного викладу знань: розповіді, пояснення, лекції.

Усний виклад – це монологічна форма навчальної роботи.

Розповідь – жвавий, образний, емоційний і водночас короткотривалий виклад будь-якого питання, що містить переважно фактичний матеріал.

Пояснення – доказовий виклад матеріалу вчителем, пов’язаний із вивченням правил, математичних дій, законів, явищ.

Лекція – інформативно-доказовий виклад матеріалу.

До усних методів навчання належать:

  • бесіда;

  • дискусія, диспут;

  • драматизація.

Робота з книгою як один із методів навчання має певну особливість. Суть цього методу полягає в організації самостійної роботи студентів із друкованим текстом.

До наочних методів навчання належать: спостереження, ілюстрація, демонстрація.

Практичні методи навчання – це:

  • вправи;

  • лабораторні роботи;

  • практичні роботи.

Форми організації занять та загальна характеристика форм навчання у вищій школі:

♠ Лекція як провідна форма організації навчання;

♠ Практичні заняття;

♠ Самостійна робота студентів;

♠ Рейтингова система оцінювання знань студентів.

Щодо форм навчання у вищій школі розкриваємо зміст кожної з названих форм. Необхідно показати їх значення і роль у формуванні особистісних рис майбутнього фахівця.