1. Альтерглобальні сценарії світового розвитку.

Альтерглобалізм — соціальний рух, політика якого близька до класичного антиглобалізму, але який підтримує деякі аспекти глобалізації, перш за все міжнародну інтеграцію, наполягаючи, що значення демократії, економічного правосуддя, екологічного захисту і прав людини повинні стояти попереду економічних турбот.

«Альтерглобалізм» позначає або окремий соціальний рух, або є загальним терміном, який включає багато різних соціальних рухів. Так, наприклад, People's Global Action, одне з альтерглобалістських угруповань, є децентралізованим об'єднанням різних організацій та осіб.

Важливо наголосити, що альтерглобалізм не протистоїть глобалізації в цілому, а натомість пропонує інші, більш людяні проекти глобалізації.

Альтерглобалізм це перш за все опір імперіалізму, який примусово нав'язує всьому світу «неоліберальний економічний порядок», примушуючи всіх оплачувати витрати цивілізації. Опір цьому носить неминучий інтернаціональний політичний характер. Протест альтерглобалістів направлений проти корпорацій і держав (але не народів), оскільки вони зв'язані між собою.

Принциповими особливостями руху є:

- Неієрархічні принципи взаємодії між собою, антипартійність, антибюрократизм, антиавторитаризм.

- Заперечення ідеологічної монополії, свобода дискусії, підкреслена антиортодоксальність.

- Орієнтація на позапарламентські методи боротьби, опора на альтернативні державі структури суспільства (соціальні форуми, автономні культурні центри, мережі взаємодопомоги, земляцтва, сквоти тощо).

- Акцент на розвитку «іншої культури», нових - гуманістичних, неконкурентних взаємостосунків людини з людиною, осіб з групою, людей з природою.

Альтерглобалізм - це свого роду «співтовариство злиття», що має яскраво антифундаменталістський характер, хоча у принципі воно допускає участь в своїх рядах представників політичного, релігійного або гендерного фундаменталізму.

Альтерглобалістський рух віддає перевагу карнавальним формам політичних акцій. Їх форуми проходять в обстановці випадкової і щасливої зустрічі, свята, що розхитує прийняті соціальні і політичні форми.

Форуми і інші заходи альтерглобалістів стають все більш частими і масовими. Організовуючи свої заходи з глобальним розмахом, альтерглобалісти сприяють швидкій інтернаціоналізації руху. Вони зовсім не прагнуть розбігтися по своїх «національних квартирах», але, навпаки, заявляють про свої справді глобальні амбіції.

Колись Олексій Цвєтков у своїй передмові до «Антология современного анархизма и левого радикализма» сформулював три базові світоглядні позиції, в яких живе лівий активіст. Кожна з цих позицій деякою мірою відповідає умовному поділу на «перший», «другий» і «третій» світи, і передбачає різні сценарії розвитку подій і різні дії для реалізації цих сценаріїв відповідно. Якщо не вдаватися глибоко в сутність його моделі, то досить сказати те, що альтерглобалізм по великому рахунку є боротьбою умовно «першого» і «другого» світів, і суть цієї боротьби включно (але не тільки) за покращення ситуації в умовно «третьому» світі. І тут, на мою думку, проглядається ще одна проблема альтерглобалістського руху, вирішення якої знайти поки неможливо, в силу специфіки самого руху. Ця проблема полягає в тому, що для ефективності такої боротьби необхідно (за банальною логікою) включати в неї і «третій» світ.

Зрештою, «альтерглобалісти» пропонують позбутися національного шовінізму та релігійного фундаменталізму, аби вберегти світ від насильства. Для того, щоб продовжувалась «глобалізація з низів».

Отже метою альтерглобалізму є – презентація і втілення нових принципів функціонування світової системи, які грунтуються на на засадах соціального партнерства, соц захисту та на інституті соціальної держави і реальних демократичних цінностях.