7. Акцентуації характеру
Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються по-різному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього характеру виявляються настільки яскраво та своєрідно, що це робить їх оригінальними. Загострення таких рис виявляється спонтанно, як тільки людина потрапляє в адекватні цим рисам умови. Такі умови провокують прояв загостреної реакції особистості. Крайню інтенсивність певних рис людини називають їх акцентуацією.
Акцентуація характеру — перебільшений розвиток окремих властивостей характеру на шкоду іншим, у результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми (за інших умов люди з такими рисами діють спокійно, без напруження). Хоча акцентуація якихось рис особистості своєю загостреністю та своєрідністю прояву виходить за межі звичайного, їх не можна відносити до патологічних. Проте надмірно складні умови, які викликають акцентуацію рис особистості, частота їх повторення можуть спричинити невротичні, істеричні та інші патологічні реакції. Виразність акцентуації може бути різною — від легкої, помітної лише найближчому оточенню, до крайніх варіантів, коли доводиться замислюватися, чи немає хвороби — психопатії.
Психопатія — хворобливе каліцтво характеру (при збереженні інтелекту людини), у результаті якого різко порушуються взаємини з оточуючими людьми; психопати можуть бути навіть соціально небезпечні для навколишніх.
Але на відміну від психопатії акцентуації характеру проявляються не постійно, з роками можуть істотно згладитися, наблизитися до норми. Леонгард виділяє 12 типів акцентуації, кожний з яких визначає вибірну стійкість людини до одних життєвих негод при підвищеній чутливості до інших, до частих однотипних конфліктів, до певних нервових зривів. У сприятливих умовах, коли не потрапляють під удар саме слабкі ланки особистості, така людина може стати і незвичайною та особливою (незаурядною); наприклад, акцентуація характеру по так званому екзальтованому типу може сприяти розквіту таланту артиста, художника.
Акцентуації характеру часто зустрічаються у підлітків і юнаків (50-80%). Визначити тип акцентуації або її відсутність можна за допомогою спеціальних психологічних тестів, наприклад, тесту Шмішека. Нерідко доводиться мати справу з акцентуйованими особистостями, і важливо знати й передбачати специфічні особливості поведінки таких людей.
Приведемо коротку характеристику особливостей поведінки залежно від типів акцентуації [5]:
1) гіпертимний (гіперактивний) тип — надмірно піднятий настрій, завжди веселий, говіркий, дуже енергійний, самостійний, прагне до лідерства, ризику, авантюрам, не реагує на зауваження, ігнорує покарання, втрачає грань недозволеного, відсутня самокритичність; людей цього типу характеризує надмірна контактність, балакучість, виразність жестів, міміки, пантоміміки, вони досить часто відхиляються від початкової теми розмови, тяжко переносять умови суворої дисципліни, одноманітну діяльність, вимушену самотність;
2) дистимний тип — постійно знижений настрій, смуток, замкнутість, небагатослівність, песимістичність, тяготиться шумним суспільством, з товаришами по службі близько не сходиться, у конфлікти вступає рідко, частіше є в них пасивною стороною; такі люди високо цінують тих, хто з ними дружить, і готові підкоритись їм, серйозні, добросовісні, із загостреним почуттям справедливості;
3) циклоїдний тип — комунікативність циклічно змінюється (висока в період підвищеного настрою й низька в період пригніченості);
4) емотивний тип — надмірна чутливість, плаксивість, ранимість, глибоко переживає найменші неприємності, зайво чутливий до зауважень, невдачам, тому в нього частіше сумний настрій; такі люди віддають перевагу спілкуванню у вузькому колі обраних, з якими встановлюють добрі контакти, розуміють «з півслова», образи приховують в собі; позитивні риси – доброта, співпереживання, радість за чужі успіхи, загострене почуття обов’язку, виконавська дисциплина;
5) демонстративний тип — легко встановлюють контакти, прагнуть до лідерства, влади і похвали, мають виражене прагнення бути в центрі уваги й домагатися своїх цілей за всяку ціну (сльози, непритомності, скандали, хвороби, хвастощі, наряди, незвичайні захоплення, неправда). Такі люди дратують навколишніх самовпевненістю і надмірною амбіційністю, систематично самі провокують конфлікти, але при цьому активно захищаються, легко забувають про свої погані вчинки; позитивні риси – артистичність, здатність захоплювати інших, неординарність мислення і вчинків; негативні риси – егоїзм, лицемірство, вихваляння, уникання роботи;
6) збудливий тип — низька контактність у спілкуванні, підвищена дратівливість, нестриманість, агресивність, похмурість, «занудливість», але можливі підлесливість, послужливість (як маскування), схильність до хамства й нецензурної брані або мовчазності, сповільненості в бесіді, активно й часто конфліктує. В емоційно спокійному стані люди цього типу досить часто добросовісні, акуратні, люблять тварин і маленьких дітей.
7) застрягаючий тип — «застряє» на своїх почуттях, думках, не може забути образ, «зводить рахунки», службова й побутова незговірливість, схильність до затяжних склок, у конфліктах частіше буває активною стороною; намагається досягти високих показників у будь-якій справі, висуває високі вимоги до себе, а також до близьких і до підлеглих;люди цього типу чутливі до соціальної справедливості, разом з тим, підозрілі, вразливі, мстиві, амбітні, ревниві;
8) педантичний тип — виражена занудливість у вигляді «переживання» подробиць, на службі здатний замучити відвідувачів формальними вимогами, засмучує домашніх надмірною акуратністю; в конфлікти вступає рідко, виступаючи в них скоріше пасивною, ніж активною стороною; позитивні риси – добросовісність, акуратність, серйозність, надійність у справах;
9) тривожний (психастенічний) тип — знижений фон настрою, побоювання за себе, близьких, боязкість, непевність у собі, крайня нерішучість, довго переживає невдачу, сумнівається у своїх діях, в конфліктних ситуаціях шукає підтримки і опори; позитивні риси – дружелюбність, самокритичність, виконавська дисципліна;
10) екзальтований (лабільний) тип — дуже мінливий настрій, емоції яскраво виражені, підвищене відволікання на зовнішні події, балакучість, закохуваність, мінливість; такі люди часто суперечать, але не доводять до відкритих конфліктів; позитивні риси – уважні до друзів і близьких, альтруїстичні, співчутливі, мають гарний смак, проявляють яскравість та щирість почуттів; негативні риси – піддаються паніці та миттєвим настроям.
11) інтровертований (шизоидный, аутистический) тип — характерна низька контактність, мала товариськість, замкнутість, схильність до філософствувань, осторонь від усіх, відірваність від реальності, спілкування по необхідності, занурений у себе, про себе нічого не розповідає, свої переживання не розкриває, хоча властиво підвищена ранимість. Стримано, холодно ставляться до інших людей, навіть до близьких. Позитивні риси – старанність, наявність твердих переконань, принциповість;негативні риси – впертість, ригідність мислення, вперте відстоювання своїх ідей.
12) екстравертований (конформний) тип – висока товариськість та контактність, балакучість, прагне бути як всі, воліє підкорятися; позитивні риси – готовність уважно вислухати іншого, зробити те, про що просять, добрі виконавці; негативні риси - своєї думки не мають, дуже не самостійні, неорганізовані, легковажні, схильні до необдуманих вчинків, мають пристрасть до розваг, до участі у розповсюдженні пліток і чуток.
Класифікація типів акцентуації характеру є досить складною і має розбіжності у різних авторів (К. Леонгард, О. Лічко).
Завдяки правильно організованій виховній роботі можливе блокування проявів акцентуації характеру. Педагоги і батьки, знаючи «місця найменшого опору» в характері дитини чи підлітка, намагаються не допустити, щоб стресогенні ситуації болісно вражали згадані місця його характеру.