6. Провідні риси характеру

Носієм характеру є людина. Риси її характеру позначаються на діяльності, стосунках, способах дії в найширшому їх розумінні – у сім’ї, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.

Риса характеру – це складні індивідуальні особливості людини, які систематично проявляються в різних видах її діяльності й по яких можна судити про її можливі вчинки в певних умовах. Риси характеру необхідно розглядати й оцінювати у взаємозв’язку однієї з одною. Кожна риса характеру набуває свого значення, часто зовсім різного, залежно від її співвідношення з іншими рисами. Так, обережність без поєднання з рішучістю може зробити людину бездіяльною.

Рис характеру багато, їхню кількість важко встановити.

Виділяють дві групи рис:

1. на основі морально-психологічної природи, риси характеру поділяють на моральні, вольові, емоційні та інтелектуальні; це провідні риси характеру;

2. риси характеру, в яких виражена спрямованість особистості (ставлення до себе, до інших людей, до праці, до речей та природного середовища).

Моральні якості поведінки виходять на передній план у ситуаціях, які ставлять перед особистістю вимогу діяти згідно з суспільними ідеалами, нормами, правилами поведінки. Поява моральних рис стимулюється потребами людини в цілісному соціальному середовище.

Вольові риси найяскравіше проявляються в умовах, які спонукають особистість головно до вольових зусиль, здійснення вольових дій. Це зумовлено потребою людини в активній та змістовній діяльності.

Емоційні риси найбільш яскраво виявляються якщо особистості потрібно емоційно оцінити себе чи інших людей, явища природи, мистецтво, навколишню дійсність. Поява емоційних рис зумовлюється потребою в спілкуванні.

Інтелектуальні риси чітко проявляються за обставин, які вимагають від особистості насамперед чіткого й усвідомленого сприймання навколишньої дійсності, обдуманого, глибокого і оригінального вирішення різних життєвих, виробничих та навчальних завдань. Поява інтелектуальних рис продиктована пізнавальними потребами.

Ставлення до самої себе – позитивне або негативне - залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, вимогливість до себе, відповідальність за справу, схильність віддавати себе, свої сили колективу свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості особистості. Разом з тим деяким людям властиві негативні риси – нескромність, хвалькуватість, кар’єризм, гординя, самовпевненість.

Ставлення особистості до інших людей виникає у міжособистісних конфліктах і зумовлюється суспільними умовами життя, що складаються історично і розкриваються у колективі. Позитивними рисами характеру культурної людини є справедливість, дотримання слова, щедрість, доброзичливість, чесність, принциповість. Засадові стосовно них – гуманістичні моральні якості людей, ідейні переконання, прогресивні прагнення. До негативних рис характеру належать відчуженість, замкнутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гординя, схильність до безпідставного кепкування та глузування, причіпливість, схильність до пустопорожніх суперечок, заперечення істини, дріб’язковість. Негативні риси характеру дуже шкодять позитивному спілкуванню людей, їхнім прагненням до спільної боротьби з несправедливістю, спілкуванню в праці.

Ставлення особистості до праці є однією з найістотніших рис характеру людини. Воно виявляється в повазі до праці, працелюбності, або ж у зневазі до праці та працівників. Важливі риси у ставленні до праці: акуратність, сумлінність, дисциплінованість, організованість.

Ставлення особистості до речей та природного середовища буває акуратним і недбалим.