- •Матвійчук я.М. Сучасні інформаційні системи
- •1. Методи модуляції несучих в інформаційних системах.
- •1.1. Загальне окреслення інформаційних мереж
- •1 .2. Добір параметрів інформаційних мереж
- •2. Протоколи доступу в безпровідних мережах.
- •2.1. Особливості взаємних завад в безпровідних мережах.
- •2.2. Короткий огляд протоколів доступу в безпровідних мережах.
- •3. Деякі безпровідні поширені та місцеві мережі.
- •3.1. Загальні ознаки стаціонарних поширених мереж Aloha та Packet Radio.
- •3.2. Загальні ознаки мобільних поширених мереж Mobitex та cdpd.
- •3.3. Магістральна мережа tetra.
- •3.4. Загальні риси деяких безпровідних місцевих мереж.
- •4. Системи цифрового зв’язку з розширеним спектром.
- •4.1. Модуляція несучої в системах із розширеним спектром.
- •4.2. Пряма псевдовипадкова модуляція сигнала (dsss).
- •4.3. Псевдовипадкова зміна частоти (fhss).
- •4.4. Псевдовипадкові стрибки в часі (thss).
- •4.5. Цифрова модуляція в системах з розширеним спектром.
- •4.6. Організація багатоканальної роботи в системах з розширеним спектром.
- •5. Супутникові системи глобального позиціонування.
- •5.1. Загальні принципи побудови систем gps, глонасс та galileo.
- •5.2. Визначення відстані між терміналом та супутником.
- •5.3. Визначення наземних координат за відомими відстанями до супутників.
- •5.4. Похибки визначення координат.
- •5.5. Порівняння супутникових систем глобального позиціонування.
- •6. Принципи роботи, архітектура та безпека коміркової мережі gsm.
- •6.1. Структура системи gsm.
- •6.2. Загальні властивості сучасних стандартів системи gsm.
- •6.3. Перетворення сигналів у системі gsm.
- •6.4. Принципи роботи системи мобільного стеження gps grad.
- •6.5. Покоління систем коміркового зв’язку.
5.5. Порівняння супутникових систем глобального позиціонування.
Розробка системи GPS розпочата Міністерством оборони США у 1973 році, а запуски супутників почались з 1978 року. Впровадження системи у ВВС та на флоті США йшло важко із-за високої вартості системи та конкуренції з боку вже існуючих низькоорбітальних систем. Тому фінансування системи GPS у 1979 році було зменшено, а заплановану кількість супутників скорочено з 24 до 18. Зрештою Пентагон у 1983 році відмовився від повної підтримки GPS. Для врятування проекту від був розсекречений та почав використовуватись з комерційною метою, але зі штучно погіршеною точністю (неавторизований доступ). Лише у 2001 році це обмеження було відмінено. У 1988 році вирішено запускати всі 24 супутники. Система GPS широко використовувалась вже під час війни у Персидській затоці у 1991 році. Офіційно система прийнята до використання у 1995 році і з того часу працює у повному супутниковому складі. Сучасна точність визначення наземних координат у межах 2.00–8.76 м.
Розробка системи ГЛОНАСС розпочата у 1975 році Міністерством оборони СРСР, запуски супутників почались з 1982 року, а у 1993 році система прийнята на озброєння. Правда, після розпаду СРСР запуски нових навігаційних супутників припинились, і на 2001 рік працездатних було лише шість. З 2004 року Російська федерація інтенсивно реанімує ГЛОНАСС. У 2011 році кількість робочих супутників досягла штатної – 24. Точність визначення наземних координат досягла меж 4.46–7.38 м.
Система ГЛОНАСС інтенсивно модернізується, перш за все запусками нових кращих супутників. Здійснюється також відмова від частотного розділення супутникових сигналів на користь кодового розділення CDMA. Вдосконалюється наземний сектор системи. Це дозволить наблизити точність ГЛОНАСС до точності системи GPS.
Зараз використовуються приймачі сигналів ГЛОНАСС неросійського виробництва, що приймають одночасно сигнали і системи GPS. Це дозволяє покращити надійність і точність визначення координат на всій земній кулі порівняно з роздільним використанням обох систем: 2.37–4.65 м. Європейський проект EGNOS, що використовує сигнали обох систем, гарантує точність визначення координат у Європі в межах 1–3 метрів з використанням мережі станцій диференціальної корекції (див. розділ 5.4).
Рішення про розгортання системи GALILEO для доповнення та покращення системи GPS прийняте Європейським Союзом у 2003 році. Запуски супутників почались у 2005 році. На відміну від двох попередніх систем, GALILEO є міждержавною комерційною системою, призначеною суттєво покращити супутникову навігацію в умовах великих міст з висотною забудовою або у гірській місцевості, де супутникові сигнали складно приймати. Супутники GALILEO передаватимуть 10 навігаційних сигналів різного призначення, в тому числі безкоштовний сигнал масового використання. Інші сигнали мають призначення військове, авіаційне, морське, для державних служб, а також комерційні послуги позиціонування з гарантованою точністю менше метра. Очікується, що GALILEO стане до ладу у 2014-2016 роках, коли російські ракети-носії виведуть на орбіти всі 30 запланованих супутників.
Система БЕЙДОУ (Північний Ківш, Велика Ведмедиця) – ще одна глобальна супутникова система навігації, яку незалежно створює Китайська Народна Республіка з 2006 року. На відміну від попередніх систем, супутниковий сектор системи Бейдоу буде складатись з п’яти геостаціонарних супутників, розміщених на екваторіальній орбіті висотою біля 36 тис. км., та 30 супутників на нижчих орбітах. Точність визначення координат буде біля 10 м, причому за полярними колами точність менша. Завершити систему планують у 2020 році. Зараз система Бейдоу вже успішно використовується.
Індійська регіональна навігаційна супутникова система IRNSS (Indian Regional Navigation Satellite System) створюється з 2006 року і забезпечує з 2011 року потреби Індії та прилеглих держав. Супутниковий сектор системи складається з 3 супутників на геостаціонарній орбіті та 4 супутників на геосинхронних орбітах. Всі супутники системи видно з території Індії. Супутники на геосинхронних орбітах повільно переміщуються по небосхилу, але ніколи не ховаються за горизонт.