Планування виробництва і реалізації продукції

Виробнича програма підприємства – (план виробництва і реалізації продукції) – це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті відповідної якості.

За умов ринкових відносин головне завдання підприємства полягає в тому, щоб повністю задовольнити суспільні потреби народного госпо­дарства і громадян у його продукції а високими споживчими властивостя­ми, при мінімальних затратах.

Для ефективного функціонування ринку товарів необхідні:

- збільшення різновидів і підвищення якості продукції відповідно до запитів споживачів;

- зниження витрат виробництва;

- конкуренція виробників як важливий фактор стимулювання господар­ської активності;

- свобода господарської діяльності підприємств /свобода у використанні майна, самостійне визначення виробничої програми, встановлення постачальників і споживачів продукції, договірних цін і т.ін./.

Якщо підприємство намагається з метою отримання більшого доходу знижувати випуск дешевих виробів і збільшувати виробництво дорогих, підвищує ціни на продукцію без поліпшення споживчих якостей, то зреш­тою це означає, що воно не виконує свого головного призначення - задовольняти потреби. Мірою того, як ринок насичуватиметься товарами, іг­норування інтересів покупців призведе цо обмеження збуту продукції, що не користується попитом, до закриття підприємства. Форму­вання виробничої програми підприємства з урахуванням кон"юнктури рин­ку має вирішальне значення в здійсненні перебудови економіки.

План виробництва і реалізації продукції є одним із важливіш роз­ділів техпромфінпдену, оскільки, по-перше, відбиває мету діяльності підприємства, по-друге, на його основі розраховують показники всіх інших розділів техпромфінплану. Ринкові відносини вносять певну зміну в порядок розробки плану виробництва і реалізації продукції. Річні плани виробництва продук­ції найточніше відбивають зміну кон"юнктури ринку.

При складанні річного плану враховують:

• перспективні прогнози розвитку ринку товарів

• результати виконання плану за поперечній період;

• уточнену за господарськими договорами потребу в продукції;

• план оргтехзаходів підприємства».

• дані про величину виробничої потужності;

• планові норми і нормативи;

• розвиток внутрішньозаводської спеціалізації і кооперування та інші дані.

План виробництва і реалізації продукції на підприємстві, в об'єд­нанні розробляє відповідно планово-економічний, і відділ збуту.

На підприємствах різних галузей можливе використання різних на­туральних одиниць виміру; тонн, метрів, штук і т.д. Оскільки випуск продукції зорієнтований на конкретного спожива­ча, план поставок у натуральному виразі повинен формуватися в першу чергу.

Виробнича програма в натуральному виразі характеризується номен­клатурою та асортиментом продукції, на основі чого розраховують обсяг її поставок.

Номенклатура продукції - це перелік назв окремих видів продукції, що випускається.

Асортимент - це різновид виробів у межах даної номенклатури за техніко-економічними характеристиками /типом, розмірами, продуктивністю, потужністю, якістю, зовнішнім виглядом і т.д./.

У замовленнях споживачів зазначено обсяг продукції, яку треба поставляти /обсяг поставок/ у розрізі номенклатурних позицій.

План реалізації проекції включає розрахунок показників реалізо­ваної продукції і реалізованої продукції з урахуванням виконання по­ставок відповідно до укладених договорів.

Реалізована продукція - це продукція, яка відвантажена спожива­чеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника. Розраховується обсяг реалізованої продукції в техпромфінплані підприємства на основі обсягу товарної продукції. До окладу реалізованої продукції входять ті самі види робіт, що й до товарної. Проте перший показник відрізняється від другого на змі­ну залишків готової нереалізованої продукції на складі, залишків то­варів відвантажених, за якими термін оплати не настав, а також това­рів, які знаходяться на відповідальному зберіганні у покупців.

В обсяг реалізованої продукції входять також вироби, які виго­товляють із сировини і матеріалів замовника, оплачених підприємством-виготовлювачем. Не включається в обсяг реалізованої продукції вартість внутріш­ньозаводського обороту і виручка від непромислової діяльності під­приємств.

Основним документом, який визначає права і обов’язки підприємств щодо поставки продукції, є договір між постачальником і споживачем, взаємовідносини підприємств по поставках продукції регулюють такі документи:

- положення про поставки продукції виробничо-технічного призна­чення;

- положення про поставки товарів народного споживання;

-основні умови регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій.

І00%-не виконання договірних зобов’язань щодо поставок продукції є основним оціночним показником діяльності підприємства. У ньому відображені три головні вимоги до якості роботи підприємств:

- необхідність виробництва і поставки продукції того асортименту,

- забезпечення поставок продукції відповідної якості,

- відвантаження продукції конкретним споживачам у встановлені терміни.

Згідно з Законом України “ Про підприємства “ підприємство-поста­чальник зобов’язане своєчасно поставити продукцію відповідної якості, підприємство-покупець - своєчасно її оплатити.

Для виходу на нові закордонні ринки компанія знизить ціни і зосередить увагу на найбільш перспективних стратегічних зонах господарювання.

Кожну маркетингову стратегію необхідно детально розписати. Наприклад більшу доступність своєї продукції ВАТ«Ватра» може забезпечити за рахунок розширення протягом 1998-2000 років сітки активних дистриб'юторів в Україні та країнах СНД. Зокрема в Україні представництва доцільно відкрити в таких містах, як Дніпропетровськ, Харків, Донецьк, Кривий Ріг, Мелітополь, Луганськ, Херсон, Миколаїв, Львів, Черкаси, Кіровоград, Кременчук, Одеса, Ужгород. При чому розширення сітки здійснювати виключно за рахунок утворення власних (з субрахунком) дистриб'юторських пунктів з відповідним технічним і соціально-побутовим облаштуванням.

Для більш чіткого уявлення про асортиментну політику компанії охарактеризуємо основні номенклатурні групи продукції.

ВАТ "Ватра" розробляє і виготовляє такі основні групи світлотехнічного обладнання.

- Загальнопромислові світлові прилади (СП)

- Вибухобезпечні світлові прилади для освітлення вибухонебезпечних об'єктів газової, хімічної, нафтопереробної промисловості

- Прожекторне освітлення.

- Світильники місцевого освітлення металооброблювальних верстатів в зоні обробки,

- Транспортне освітлення.

- Зовнішнє освітлення включає — вуличні та паркові світильники з енергоекономними лампами з високими вимогами до дизайну і захисту від вандалізму.

- Адміністративно-побутове освітлення.

- Освітлення житла.

- Пускорегулююча апаратура (ПРА)

Для реалізації своєї стратегії на зовнішніх ринках ВАТ«Ватра» повинно виконати два основні завдання: знизити ціни і виділити основні стратегічні зони господарювання. Зменшити ціну компанія може лише за рахунок зменшення деяких статей витрат в собівартості

Так наприклад значні резерви є у зменшенні матеріальних затрат(включаючи покупні вироби, електроенергію, воду, газ), які на сьогодні складають близько 67% від загальних витрат на виробництво продукції. Значні кошти також витрачаються на відрядження та транспортні витрати.

Експорт продукції здійснюється в основному по прямих угодах купівлі-продажу, або бартерних угодах. 70% з експортованої продукції іде в Росію і 30% в інші країни (Білорусія, Молдова, Литва, Узбекистан, Казахстан). Продукція, яка іде на експорт майже стовідсотково промислова (промислові світильники і пускорегулюючі апарати). Конкурентноспроможними на іноземному ринку є пускорегулюючі апарати, світильники з газорозрядними лампами і спеціальні типу ЛСР-01, ЛПП-08УЕх, НСП-23-200.

Виділяючи перспективні стратегічні зони господарювання слід враховувати, що побутова світлотехніка компанії неконкурентоспроможна на західному ринку, через низький рівень дизайну, покриття, джерел світла, якості матеріалів та комплектуючих, високу матеріало та трудомісткість, вузький асортимент ( 190 типів, 500 виконань), повільну оновлюваність, яка призводить до морального старіння продукції. Кидається також в очі і низький рівень кооперації. Перспективною зоною залишається промислова світлотехніка, яка поступається західним фірмам за технічним рівнем, якістю, енергоекономністю використовуваних джерел світла, але не поступається за номенклатурою (150 типів та тисячу виконань) і є дешевшою.

Конкурентоспроможними за технічними характеристиками залишаються ПРА. Однак рівень собівартості даної продукції вищий за аналогічний рівень закордонних конкурентів.

Ступінь відомості продукції ВАТ "Ватра" досить високий, як в Україні та СНД так і в світі. Світлотехнічне обладнання, яке випускає ВАТ "Ватра" задовільняє майже всі потреби внутрішнього ринку України. Більша частина продукції реалізується в Україні, Росії та Білорусії. В менших обсягах продаж відбувається в Латвії, Молдові, Узбекистані, Туркменістані та Азербайджані.

Підприємство має мережу дилерських представництв та фірмових магазинів в різних регіонах України, вони є в Краснодоні, Єкатиренбурзі, Москві, С.-Петербурзі, Архангельську, Башкиртостані, республіці Молдова, деяких інших регіонах. Через представництва підприємство продає близько 10% своєї продукції.

Поряд з втіленням в життя основних маркетингових стратегій слід розробити паралельні стратегії у непрофільних зонах. Зокрема зважаючи на те, що протягом ближчих 2-3 років виробничі потужності компанії будуть не завантажені, є потреба їх використання для випуску непрофільної продукції та надання послуг, довівши їх частку в загальному обсягу продажу до 15-20 відсотків( зокрема це може бути монтаж електроосвітлюваних приладів, будівельно-ремонтні, сантехнічні послуги, виготовлення металовиробів актуального попиту...)

Проте ні одна з вищеназваних стратегій не буде діяти поки компанія не визначиться з відповіддю на питання чи здатна вона перейти від інструментального до концептуального, стратегічного розуміння ролі маркетингу? Від відповіді на це запитання залежить який вибір підходу до взаємозв'язків основних виробничо-економічних функцій домінуватиме в загальнофірмовій концепції: традиційний, орієнтований на виробництво, чи новий орієнтований на споживання, на ринок.

В процесі переходу маркетингу з інструментальної фази в фазу концепції, яка об'єднує всі функції, пов'язані з виходом підприємства на ринок, якісно змінюється відповідальність керуючого маркетингом. Він стає не тільки арбітром між фактом продажу і діями підрозділів, які могли вплинути на продаж, але й відповідальним за ринкові цілі компанії і їх досягнення.

При збутовій орієнтації діяльністю підприємства керують інженери, які відповідають за виробництво продукції і враховують насамперед існуючі можливості і потреби самого підприємства. Виробляється і продається те, що відносно легко вдається виготовити (при мінімальних затратах на виробництво). Асортимент продукції при цьому доволі вузький, виробничий процес жорсткий, конкурентоспроможність товару розглядається в основному через призму ціни продажу, яка формується на основі виробничих витрат.

Маркетингова орієнтація вимагає, щоб фірмою керували економісти, що відповідають за збут продукції, у яких на першому місці врахування запитів споживачів. Тому, при такій орієнтації виробляється лише те, що буде обов'язково куплене, формується широкий асортимент продукції, в виробничому процесі закладається максимум гнучкості, конкурентоспроможність товару визначається виходячи з можливості споживача здійснити вибір при покупці. При цьому ціна продажу залежить від ціни споживача.

Наукові дослідження направляються в першу чергу на дослідження ринку, поведінки споживачів і конкурентів.

В конструюванні товару першочергову роль відіграють не інженери і технологи, а дизайнери. Філософія вищого керівництва така: «Ми керуємо не заводом, а збутовою організацією, яка задовольнить потреби покупців, перетворить їх з часом в клієнтів та прихильників».

На сьогоднішній день ВАТ«Ватра» змінює свою орієнтацію з виробничо-збутового на маркетинговий підхід. Основною проблемою в цій трансформації є відсутність висококваліфікованих фахівців з маркетингу, це призводить прорахунків і помилок, нерідко типових для пострадянських підприємств.