Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ИУ (полный курс).doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
25.11.2018
Размер:
1.57 Mб
Скачать

Українська національно-демократична революція Лютнева демократична революція і Україна

27 лютого 1917 р. в Росії перемогла демократична революція, наслідком якої стало знищення самодержавства. Влада перейшла до Тимчасового уряду. Цей уряд очолив князь Львов, і його майже негайно визнала місцева влада в Україні. Тимчасовий уряд проголосив всі демократичні права і свободи та ліквідував обмеження на діяльність політичних партій, дозволив видання газет різних напрямів, проголосив свободу мітингів і демонстрацій.

Бажаючи зберегти свій контроль над Україною, Тимчасовий уряд спирався тут на політично близькі йому елементи — промисловців, землевласників, чиновників переважно кадетської орієнтації.

Крім Тимчасового уряду і його місцевих органів, в умовах Лютневої революції виникли Ради робітничих і солдатських депутатів, у тому числі й в українських містах — Харкові, Києві, Катеринославі, Луганську, Полтаві, Одесі, Миколаєві, Олександрівську. Абсолютну більшість тут отримали представники загальноросійських партій меншовиків і есерів. Більшовиків, особливо спочатку, було мало. Самі ж Ради підтримували головним чином представники національних меншин в Україні. Ради підтримували політику Тимчасового уряду. На практиці склався режим двовладдя, оскільки Ради часто втручалися в дії органів Тимчасового уряду і дезорганізовували громадське життя.

Утворення Центральної Ради

Національні політичні сили були роздроблені, тому виникла необхідність створити український керівний центр, що мав очолити масовий народний рух, — Українську Центральну Раду (УЦР). З ініціативою проїістворення виступили прибічники незалежності України (самостійники) на чолі з М. Міхновським. Вони бачилиїїорганом тимчасового управління всіма сферами життя незалежної України.Тупівці вважали, що Рада мала скликати парламент і організувати власний центр, який мав відстоювати автономію України. На співробітництво зТУП погодились українські соціалісти. Прагнули запобігти розколу в національному русі і самостійники, і автономісти: 4 березня 1917 р. вони погодились утворити спільний орган — Українську Центральну Раду. Вона стала представницьким органом усіх українських національно-демократичних сил і очолила національно-демократичну революцію в Україні.

Партійний склад Центральної Ради, очоленої М. Грушевським, що повернувся з заслання, був строкатий. До неї входили: Товариство Українських поступовців (ТУП; С. Єфремов, Д. Дорошенко), пізніше перейменоване в Союз українських автономістів-федералів;УСДРП (В. Винниченко, С. Петлюра); Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР; М. Ковалевський);Українська народна партія (УНП); Українська партія соціалістів-самостійників та багато інших.

Крім політичних партій, до складу УЦР увійшли представники громадських організацій.

Основні напрями політичної програми Центральної Ради:

  • боротьба за національно-територіальну автономію у складі дев'яти губерній та етнічних земель;

  • підготовка до виборів в Установчі збори з метою вирішення питання про автономію України у складі демократичної Російської республіки;

  • співробітництво з Тимчасовим урядом;

  • надання національним меншинам рівних політичних прав.

Однак соціальні перетворення діячі Центральної Ради відкладали на майбутнє.