- •Тематичний план спецкурсу
- •Розділ 1. Кримінальна відповідальність як засіб протидії злочинності
- •1.1 Протидія злочинності та місце кримінальної відповідальності у її здійсненні
- •1.1.1 Загально-соціальна та спеціальна протидія злочинності
- •1.1.2 Механізм спеціальної протидії злочинності: а) кримінально-правове реагування на вчинення злочину (кримінально-правовий вплив на суб’єктів злочину); б) запобігання злочинів
- •1.2 Проблемні аспекти соціально-правової характеристики кримінальної відповідальності
- •1.2.1 Проблемні питання доктринального та законодавчого визначення кримінальної відповідальності
- •1.2.2 Позитивна та ретроспективна кримінальна відповідальність
- •1. 2.3 Зміст кримінальної відповідальності та її співвідношення з іншими засобами кримінально-правового реагування на злочинне діяння
- •1.2.4 Проблема визначення початку й закінчення (темпоральні межі ) кримінальної відповідальності
- •1.3 Механізм застосування кримінальної відповідальності та роль прокуратури в його реалізації
- •1.3.1 Притягнення особи до кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні.
- •1.3.2 Покладання кримінальної відповідальності та роль прокуратури у його здійсненні.
- •1.3.3 Реалізація кримінальної відповідальності та роль прокуратури у її здійсненні.
- •1.4 Підстава й умови настання кримінальної відповідальності та форми її існування
- •Філософське та кримінально-правове обґрунтування підстави настання кримінальної відповідальності
- •Склад злочину та його кримінально-правове значення
- •1.5 Умови настання кримінальної відповідальності.
- •1.6 Форми кримінальної відповідальності.
- •1.6.1 Дискусійні аспекти поняття форми кримінальної відповідальності.
- •1.6.2 Перспективи вдосконалення форм кримінальної відповідальності в контексті реформування кримінальної юстиції в Україні
- •Розділ 2. Покарання та його призначення
- •2.1 Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики покарання.
- •2.1.1 Правова природа покарання та проблема визначення його сутності і змісту.
- •2.1.2 Проблема визначення мети покарання.
- •2.2 Система покарань за кк України
- •Проблемні аспекти визначення основних і додаткових покарань та перспективи їх законодавчої оптимізації.
- •2.3.1 Теоретико-прикладні проблеми загальних засад призначення покарання
- •2.3.2 Принципи призначення покарання
- •2.3.3 Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання
- •2.4 Призначення покарання за незакінчений злочин
- •2.4.1 Значення стадій вчинення злочину для визначення кримінальної відповідальності та покарання
- •2. 4. 2 Підстава та межі кримінальної відповідальності за готування до злочину та замах на його вчинення
- •Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті
- •2.5 Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
- •2.6 Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання
- •2.7 Призначення покарання при множинності злочинів
- •2.7.1 Проблемні аспекти кримінальної відповідальності при множинності злочинів
- •2.7.2 Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •2.7. 3 Призначення покарання за сукупністю вироків
- •Розділ 3. Звільнення від покарання та від його відбування.
- •3.1 Проблемні аспекти загальної характеристики звільнення від покарання та схожих із ним проявів кримінальної відповідальності, передбачених розділом хіі Загальної частини кк України
- •3.1.1 Поняття і кримінально-правова природа звільнення від покарання та юридичний склад його здійснення;
- •3.1.2 Правова природа заміни покарання більш м’яким та зниження межі покарання ( пом’якшення покарання).
- •3.2 Звільнення від покарання, здійснюване без актів амністії чи помилування
- •3. 2.1 Звільнення від покарання у зв'язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 кк)
- •3.2.2 Звільнення від покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності – (ч. 5 ст. 74 кк, ст. 49 кк )
- •3.2.3 Звільнення від покарання за хворобою (ч. 2 ст. 84 кк України)
- •3.3 Корегування (зміна) призначеного покарання, здійснюване без актів амністії чи помилування
- •3.3.1 Заміна призначеного покарання більш м’яким, здійснювана без актів амністії чи помилування
- •3.3.2 Зниження межі призначеного покарання, здійснюване без актів амністії чи помилування (ч. 3 ст. 74 кк).
- •3.4 Звільнення від покарання та корегування (зміна) покарання на підставі актів амністії та помилування
- •3.4.1 Звільнення від покарання на підставі акту амністії.
- •3.4.2 Корегування (зміна) покарання на підставі актів амністії чи помилування.
- •3.5 Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики звільнення від відбування призначеного покарання
- •3.5.1 Поняття та кримінально-правова природа звільнення від відбування призначеного покарання
- •3.5.2 Загальний юридичний склад та порядок здійснення звільнення від відбування призначеного покарання
- •3.6 Види звільнення від відбування призначеного покарання
- •3.6.1 Критерії поділу звільнення від відбування призначеного покарання на види
- •3.6.2 Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики окремих видів звільнення від відбування призначеного покарання.
- •3.6.2.1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •3.6.2.3 Звільнення від відбування призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •3.6.2.4 Умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання
- •3.6.2.5 Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •3.6.2.6 Звільнення від відбування покарання за хворобою
- •3.6.2.7 Звільнення від відбування призначеного покарання у зв'язку з амністією
- •3.6.2.8 Дискусійні аспекти щодо можливості інших видів звільнення від відбування призначеного покарання
- •Розділ 4. Звільнення від кримінальної відповідальності (відмова від її застосування)
- •4.1 Проблемні аспекти загальної кримінально-правової характеристики звільнення від кримінальної відповідальності
- •4.1.2 Класифікація проявів звільнення від кримінальної відповідальності.
- •4.2 Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики окремих видів звільнення від кримінальної відповідальності
- •4.2.1 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям
- •4.2.2 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням учасників кримінально-правового конфлікту
- •4.2.3 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки
- •4.2.5 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
- •4. 3 Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті ідеї відновного правосуддя
- •3.2 Проблемні аспекти прокурорської діяльності у сфері звільнення від кримінальної відповідальності та впровадження відновного правосуддя
- •Розділ 5. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх та їх звільнення від неї
- •5.1 Особливості покарання неповнолітніх та його призначення
- •5.2 Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
- •5.3 Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності
3.6 Види звільнення від відбування призначеного покарання
3.6.1 Критерії поділу звільнення від відбування призначеного покарання на види
Передбачені в розділі XII Загальної частини КК види звільнення від відбування покарання можуть бути класифіковані за різними критеріями, зокрема:
1) залежно від того, правом чи обов'язком суду є звільнення особи від покарання, виокремлюють:
а) обов'язкові види звільнення від покарання — ті, при яких суд зобов'язаний звільнити особу від покарання. До них належать випадки, при яких у КК імперативно вказується, що особа звільняється від покарання. Це має місце, наприклад, у разі засудження за діяння, караність якого законом усунена ( ч.2 ст. 74 КК); закінчення строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК) або коли особа під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними (ч. 1 ст. 84 КК);
б) факультативні види звільнення від покарання — ті, при яких суд має право, але не зобов'язаний звільнити особу від покарання. До них належать випадки, коли в КК вказується, що певна особа може бути звільнена від покарання. Це, наприклад, види звільнення від покарання, передбачені статтями 75, 79 КК та деякими іншими;
2) залежно від того, чи висуваються певні умови щодо подальшої поведінки особи, звільненої від покарання, виокремлюють:
а) умовні (чи неостаточні) види звільнення від покарання — ті, при яких щодо подальшої поведінки особи протягом визначеного строку висуваються певні умови, виконання яких впливає на остаточність такого звільнення. До них, зокрема, належать випадки, передбачені статтями 75, 79 та 81 КК;
б) безумовні (чи остаточні) види звільнення від покарання — ті, при яких жодні вимоги щодо подальшої поведінки особи не висуваються і звільнення від покарання стає остаточним з моменту набрання законної сили відповідним правозастосовним актом суду. До них належать, наприклад, випадки, передбачені ч. 2 ст. 74; ст.ст. 80 та 82; ч.3 ст.84 КК.
3.6.2 Проблемні аспекти кримінально-правової характеристики окремих видів звільнення від відбування призначеного покарання.
3.6.2.1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
Зазначений вид звільнення регламентується статтями 75 - 78 КК. У першій з них зазначено, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Отже, звільнення від відбування покарання з випробуванням можливо при призначенні таких основних покарань, як виправні роботи, службове обмеження для військовослужбовців, обмеження волі або позбавлення волі, причому при засудженні до позбавлення волі таке звільнення можливо при призначенні покарання на строк не більше п'яти років.
Стосовно додаткових покарань слід зауважити, що ст. 77 КК допускає можливість не лише призначення, а й реального застосування таких покарань, як штраф, за умови, що його передбачено санкцією закону, за яким засуджується особа, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Закон виключає можливість призначення в таких випадках лише одного додаткового покарання — конфіскації майна.
Передумовою застосування такого звільнення від відбування призначеного покарання є призначення особі вироком суду визначеного ч. 1 статті 75 КК покарання.
Підставу цього виду звільнення визначено в ст. 75 КК досить широко, що надає суду можливість конкретизувати її залежно від обставин справи. У законі зазначено, що звільнення з випробуванням може мати місце тоді, коли суд дійде висновку, що, виходячи із тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, виправлення засудженого можливе без відбування покарання.
Тяжкість злочину визначається насамперед тим, до якої категорії злочинів належить вчинене винним діяння (ст. 12 КК). Ступінь тяжкості злочину має бути конкретизовано з урахуванням значущості об'єкта і предмета посягання, характеру діяння, обстановки, засобу, місця і часу його вчинення, відсутності тяжких наслідків та ін. Ураховується також те, чи був злочин закінченим або незакінченим, чи вчинений він у співучасті або однією особою. Підлягають обов'язковому врахуванню форма вини, мотиви і мета злочину.
Важливе значення має врахування даних, що характеризують особу винного. їх можна розмежувати на чотири групи:
-
обставини, що характеризують поведінку особи до вчинення нею злочину: законослухняність, яка передує вчиненню правопорушень, ставлення до праці чи навчання, поведінка в побуті, заслуги перед Батьківщиною тощо;
-
обставини, безпосередньо пов'язані з вчиненням злочину: фактична роль у його вчиненні, стадія вчинення та ін.;
-
обставини, що характеризують поведінку особи після вчинення нею злочину: надання допомоги потерпілому, турбота про його близьких і т. д.;
-
індивідуальні властивості особистості засудженого: стать, вік, стан здоров'я, наявність на утриманні непрацездатних родичів, а також особливості характеру: доброта, чуйність чи озлобленість, агресивність, навички і схильності до азартних ігор, наркотиків, зловживання спиртними напоями і т. ін.
Далі, підлягають урахуванню інші дані, які, зокрема, пом'якшують покарання, наприклад вчинення злочину під впливом примусу, погрози або внаслідок матеріальної, службової чи іншої залежності; незначний ступінь участі особи в злочині; вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних або інших обставин, неповнолітнім або жінкою у стані вагітності, особою у стані сильного душевного хвилювання; усунення чи прагнення добровільно усунути наслідки злочину або відшкодувати заподіяну шкоду; активне сприяння розкриттю злочину або злочинної діяльності організованої групи; з'явлення із зізнанням, щире каяття та ін.
Усі ці обставини, що утворюють у своїй єдності підставу для звільнення від відбування покарання з випробуванням, мають обов'язком враховуватися судом в їх конкретному виразі та у своїй сукупної. Лише таке їх комплексне врахування може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання. Цього вимагає і п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 (зі змінами від 10 грудня 2004 р. № 18) в якому зазначається, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Умовою застосування цього виду звільнення є певний вид та розмір покарання, від відбування котрого можна особу звільнити, а саме: виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; обмеження волі; позбавлення волі на строк не більше п’яти років.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням завжди пов'язано зі встановленням у вироку іспитового строку, що є невід'ємною його ознакою.
Іспитовий строк — це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і протягом якого він зобов 'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та інші умови випробування під загрозою реального відбування призначеного покарання. Цей строк містить у собі загрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не виконуватиме умови випробування, і можливість остаточної о звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Значення іспитового строку полягає і в тому, що тільки протягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюється контроль з боку органів виконання по карання. Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання чи реальне його відбування. Тривалість іспитового строку встановлено в ч. 3 ст. 75 КК у межах від одного року до трьох років. Критерієм його тривалості в кожному конкретному випадку має бути час, необхідний для того, щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання. Цей критерій необхідно визначати з урахуванням характеру і тяжкості вчиненого злочину, виду і строку призначеного покарання, обставин, що характеризують особу засудженого, та ін. Обчислення іспитового строку починається з дня постановлення вироку, і він не підлягає скороченню в заохочувальному порядку (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 зі змінами від 10 грудня 2004 р. № 18).
На звільненого від відбування покарання з випробуванням засудженого може бути покладено судом певні обов'язки. Вичерпний перелік таких обов'язків визначено у ст. 76 КК: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; І) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; 4) періодично з'являтися для реєстрації в ці органи; 5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. У разі необхідності суд може покласти на засудженого один або декілька обов'язків. Контроль за виконанням таких обов'язків значно посилює попереджувальний вплив на засудженого і тим самим підвищує ефективність звільнення з випробуванням.
Важливе значення мають кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 78 КК). Вони можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для засудженої особи. Сприятливим є наступні: 1) звільнення за рішенням суду від відбування призначеного покарання замість його реального відбування; 2) погашення у зв'язку з цим судимості. Несприятливими наслідками визнаються: 1) направлення засудженого для реального відбування призначеного покарання та 2) призначення покарання за сукупністю вироків у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину.
Як справедливо зазначається в літературі, найбільш бажаним для держави, самого засудженого та його близьких є сприятливий наслідок, тобто остаточне звільнення від відбування призначеного покарання. Остаточне звільнення здійснюється судом після встановлення, що іспитовий строк пройшов у відповідності до встановлених судом вимог: засуджений виконав покладені на нього обов'язки і не вчинив протиправних діянь. У цьому разі, як уже зазначалося, закон передбачає пільгове погашення судимості. Воно випливає із попереднього наслідку — звільнення від відбування призначеного покарання і настає одночасно з ним у день ухвалення рішення судом, а у разі призначення засудженому додаткового покарання, строк якого перевищує тривалість іспитового строку, — з дня відбуття цього додаткового покарання (п. 1 ст. 89 КК).
Несприятливі наслідки настають для засудженого у двох випадках. По-перше, коли засуджений направляється судом для реального відбування призначеної міри покарання через те, що він не виконав покладених на нього обов'язків або систематично (три і більше рази) вчиняв правопорушення, які потягли за собою адміністративні стягнення (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 зі змінами від 10 грудня 2004 р. № 18). При невиконанні покладених на засудженого обов'язків суд у кожному випадку повинен з'ясувати причини їх невиконання. По-друге, несприятливим наслідком є вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину. Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК суд призначає покарання за новий злочин, а потім приєднує до нього повністю або частково покарання, раніше призначене при звільненні з випробуванням, тобто тут застосовуються правила призначення покарання за сукупністю вироків, установлені статтями 71 та 72 КК.
3.6.2.2 Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
Порядок здійснення такого звільнення визначено ст. 79 КК. Зазначений вид звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, є спеціальним стосовно звільнення, передбаченого статтею 75 КК. За низкою ознак він не відрізняється від нього але має свої особливості. Головною серед них є та, що таке звільнення застосовується лише щодо вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.
Передумовою цього виду звільнення від відбування призначеного покарання є призначення особі вироком суду визначеного статтею 79 КК покарання. Підставою такого звільнення є вагітність засудженої або наявність у неї дітей віком до семи років. Умовою – те, що звільнення можливе лише щодо жінок, засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, за винятком тих, кому позбавлення волі призначено на строк більше п'яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини.
Певні особливості має й тривалість іспитового строку при застосуванні цього виду звільнення. Вона визначається в межах строку, на який жінка відповідно до закону (ст. 179 КЗПП) може бути звільнена від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами та доглядом за дитиною до досягнення нею семирічного віку. Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією.
Мають свої особливості й правові наслідки такого звільнення. Вони можуть бути сприятливими та несприятливими. Сприятливі наслідки полягають у звільненні засудженої від відбування основного і додаткового покарання та погашенні судимості, якщо іспитовий строк закінчився успішно.
Несприятливі наслідки можуть бути двох видів. Перший вид полягає в тому, що суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду. Це може мати місце тоді, коли жінка відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує покладених на неї судом обов'язків, систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення. Другий вид несприятливих наслідків — це вчинення жінкою протягом іспитового строку будь-якого нового злочину. У цьому разі суд призначає їй покарання за правилами, встановленими в статтях 71 та 72 КК.