Лекція 4 Облік основних засобів

1. Завдання обліку основних засобів, їх класифікація, оцінка, індексація

2. Документальне оформлення обліку основних засобів.

3. Облік зносу та амортизації основних засобів.

4. Облік надходження, вибуття та реалізації основних засобів.

5. Облік ремонту та оренди основних засобів.

1. Завдання обліку основних засобів, їх класифікація, оцінка, індексація

Облік основних засобів ведеться на підставі нормативних документів:

1. Закони України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996 від 16.07.99.

2. Закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97.

3. П(С)БО №7.

4. Закони України "Про оренду державного і комунального майна" в редакції №177-XIV від 23.12.97.

5. Закони України "Про лізинг" №723/97-ВР від 16.12.97.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

– контроль за зберіганням основних засобів;

– своєчасне правильне документальне оформлення, відображення в обліку надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення, вибуття;

– своєчасне відображення в обліку зносу основних засобів;

– відображення витрат на ремонт основних засобів;

– визначення результатів від ліквідації, а також збитків від списування неповністю амортизованих об‘єктів основних засобів;

– виявлення зайвих та морально застарілих основних засобів.

Згідно П(С)БО №7:

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року.

Об‘єкт основних засобів – це закінчений пристрій зі всіма приладами і приладдями до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструктивно з‘єднаних предметів одного або різного призначення.

Класифікація:

1. За функціональним призначенням розрізняють:

– виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі;

– невиробничі не беруть участь у виробничому процесі; призначені для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб.

2. За галузевою ознакою:

– промислові;

– будівельні;

– сільськогосподарські;

– транспортні;

– зв‘язку.

3. За використанням:

– діючі;

– недіючі;

– запасні.

4. За ознакою належності:

– власні;

– орендовані.

5. За групами:

– група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти;

– група 2 – автотранспорт і вузли, меблі, побутові, електронні, оптичні прилади,

устаткування, офісне обладнання;

– група 3 – інші основні засоби, що не увійшли до груп 1 і 2.

– група 4 – електронно обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування і друку інформації, телефони, мікрофони , рації.

Види вартості основних засобів:

1. Первісна вартість – історична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених, витрачених для придбання необоротних активів.

2. Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

3. Залишкова вартість – різниця між первісною вартістю та сумою зносу основних засобів.

4. Справедлива вартість – ринкова вартість визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі (документальним підтвердженням ринкової вартості є звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), або відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання за вирахуванням суми зносу на дату оцінки).

5. Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

6. Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації необоротних активів після закінчення строку їх використання за вирахуванням витрат, пов‘язаних з продажем.

Первісна вартість складається з:

1) сум, які сплачують постачальникам;

2) реєстраційних зборів, державного мита;

3) сум ввізного мита;

4) сум непрямих податків;

5) витрат на встановлення, монтаж.

Індексація основних засобів регламентується п.8.3.3. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства. Підприємства можуть проводити індексацію основних засобів:

Кі = (Іін –10):100

де Кі – коефіцієнт індексації;

Іін – індекс інфляції (береться за той рік, по результатам якого проведена індексація).

Якщо Кі не перевищує 1, то індексація не проводиться.

Згідно з П(С)БО №7 підприємство переоцінює об‘єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більше як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об‘єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об‘єктів групи основних засобів, до якої належить цей об‘єкт. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об‘єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об‘єкта основних засобів на індекс переоцінки:

ППВоз = ПВ х Іп

де ППВоз – переоцінена первісна вартість основних засобів;

П – первісна вартість;

Іп – індекс переоцінки.

П∑Зоз = ∑З х Іі

де П∑Зоз – переоцінена сума зносу об‘єкта основних засобів;

З – сума зносу.

Іп = CВ / ЗВ

де СВ – справедлива вартість

ЗВ – залишкова вартість основних засобів.

Можливість переоцінки не означає її обов’язковість. Остаточне рішення залишається за керівником підприємства.