Поширення льоду

За тривалістю збереження крижаного покриву і його походженню В. С. Назаров поділив акваторію Світового океану на шість зон.

До першої зони він відніс ті області, у яких крижаний покрив присутній цілий рік, незважаючи на деяке зменшення його згуртованості в теплий період. Це центральна частина Арктичного басейну, північні райони більшості морів Північного Льодовитого океану, моря Амундсена, Беллінгсгаузена, Уэдделла. У цій зоні взимку утворюється більше льоду, ніж встигає станути влітку, і відновлення крижаного покриву в результаті дрейфу й дії термічних факторів відбувається за кілька років.

У наступну зону включаються акваторії, на яких льоди щорічно змінюються. Більша частина льоду тане влітку, але за рахунок дрейфу в цій зоні влітку завжди можна зустріти льоди. Прикладом морів, що входять у цю категорію, є Карське й Баренцове.

Далі В. С. Назаров виділив зону із сезонним крижаним покривом, що утворюється щорічно в холодну пору року й повністю зникає у результаті танення влітку. Сюди відносяться моря Охотське, Японське, Біле, Балтійське, Аральське, Каспійське й деякі інші. Хоча крижаний покрив у них буває щорічно, але тривалість його існування й площа можуть істотно змінюватися з року в рік.

На деякій частині акваторії Світового океану льоди утворюються тільки в дуже холодні зими. Це Північне, Мармурове й Чорне моря.

Виділено зону, у якій відзначається лід, який приноситься через її межі. Сюди віднесене Гренландське море, район Ньюфаундленду, більша частина Південного океану із включенням області поширення айсбергів. Узимку тут може утворитися лід, але маса його значно менше, ніж приноситися за рахунок дрейфу.

На іншій, більшій частині Світового океану льодів не буває.

Відповідні кліматичні умови сприяють утворенню льоду на більшій частині поверхні Світового океану. Підраховано, що площа морського льоду в північній півкулі змінюється від 8400000 до 15 млн км²,а об’єм від 11500 до 25500 км³ (із врахуванням льоду Чорного, Азовського, Каспійського й Аральського морів). У південній півкулі площа льоду коливається від 2,5 млн до 20 млн км², а об’єм від 7000 до 30 тис. км³. Кригами покривається більше 12% поверхні Світового океану. Максимальний льодовий покрив у північній пікулі спостерігається у квітні (11 млн км² – Арктика), мінімальний – у вересні. У південній півкулі навпаки – максимальний у вересні (Антарктика – майже 20 млн км²).

Інтенсивність утворення льоду на морях і океанах, характер і поширення льодового покриву, тривалість його існування залежать від температурного і вітрового режиму зими та запасів тепла, накопиченого водою у весняний й літні місяці.

У північній півкулі льодовий покрив утворюється в Північному Льодовитому океані та його морях, в північній частині Атлантичного океану, в Балтійському, Білому, Азовському, Каспійському і Аральському морях; деяких районах Північного моря і північних частинах Чорного моря. Серед морів басейну Тихого океану льодом укривається Охотське море, північна частина Берингового і Охотського морів.

У центральних частинах Північного Льодовитого океану лід зберігається протягом усього року і знаходиться в постійному русі, дрейфуючи в середньому від 1 до 4 миль за добу переважно зі сходу на захід уздовж берегів Сибіру і Далекого Сходу. Відстань від Чукотки до Гренландського моря лід проходить приблизно за три роки. Дрейфуючі арктичні льоди потрапляють до Північної Атлантики через Датську протоку, розташовану між Ісландією та Гренландією, а також через протоки Канадського арктичного архіпелагу. Виняток становлять лише прибережні райони арктичних морів, де взимку утворюється льодовий припай, який влітку руйнується.

Поширення айсбергів мало залежить від сезонних змін. В Антарктиці айсбергів більше, ніж в Арктиці, тому що їхнім джерелом є значне зледеніння материка Антарктиди. В центральних областях Північного Льодовитого океану айсбергів практично немає.

Айсберги виносяться в Атлантичний океан, головним чином, Лабрадорською течією і дрейфують на південний схід, до північного узбережжя Канади і Ньюфаундленду. Окремі айсберги досягають 35°пн.ш., а інколи навіть 27° пн.ш.

У Тихому океані лід займає обмежені райони, що можна пояснити вузькістю Берингової протоки, через яку виноситься арктичний лід. Найбільше вкривається льодом Охотське море, в якому до кінця зими замерзає вся його північно-західна частина. У Беринговому морі льодом укривається тільки північна частина, в Японському морі замерзають протоки (Татарська і Лаперуза), узбережжя Примор’я і затока Петра Великого.

У південній півкулі льодове кільце навколо Антарктиди досягає 500-2000 км. Лід існує цілий рік, але площа, зайнята ним протягом року змінюється. Тут морський лід формується переважно в морях Беллінгсгаузена, Роса й Уеддела, а також поблизу материка.

На відмінну від Арктики, де лід рухається за замкненими коловими траєкторіями, в Антарктиці лід рухається переважно в північно-західному напрямку, тому тривалість їхнього існування менша, ніж в Арктиці.

При найбільшому розвитку льодового покриву кромка льоду проходить приблизно по 60° пд.ш. В Антарктиді дуже часто зустрічаються айсберги, причому вони можуть існувати довго і запливати далеко за межі антарктичних вод, на 50-40° і навіть 30° пд.ш.

Танення айсбергів інколи триває до 10 років, і за цей час вони проходять значні відстані.