- •В.Г.Клименко основи океанології
- •Історія вивчення Світового океану
- •1 .Походження і розвиток океанів
- •Геологічна будова дна Світового океану
- •2. Світовий океан та його частини
- •Основні морфометричні характеристики океанів
- •Дно світового океану
- •3.1. Рельєф дна Світового океану
- •Підводна окраїна материків
- •Перехідна зона
- •Ложе океану
- •Серединно-океанічні хребти
- •Особливості будови дна Тихого океану
- •Особливості будови дна Атлантичного океану
- •Особливості будови дна Індійського океану
- •Особливості будови дна Північного Льодовитого океану
- •3.2. Донні відкладення в океанах і морях
- •4. Хімічні та фізичні властивості океанічної води
- •Склад морської води
- •Солоність морської води
- •Стратифікація поля солоності
- •Зміна солоності морської води протягом часу
- •Визначення солоності морської води
- •Водний баланс Світового океану
- •4.2. Фізичні властивості морської води Густина морської води
- •Температурний режим океану
- •3. За віком морський лід поділяється на:
- •Дрейф льоду
- •Поширення льоду
- •Оптичні властивості морської води
- •Колір моря
- •Швидкість звуку (у м/с) в морській воді при різній солоності і температурі
- •5. Водні маси
- •6. Рівень Світового океану
- •7. Динаміка вод світового океану
- •7.2. Течії в океані
- •Течії Атлантичного океану
- •Течії Тихого океану
- •Течії Індійського океану
- •Течії Північного Льодовитого океану
- •7.3. Припливи та відпливи
- •8. Взаємодія океану і атмосфери
- •10. Природні ресурси світового океану
- •Мінеральні ресурси
- •Біологічні ресурси
- •11. Проблеми забруднення вод світового океану Екологічні проблеми морів та океанів
- •Охорона вод Світового океану
- •12. Програма курсу
- •1. Місце і значення навчальної дисципліни
- •2. Вимоги до студентів
- •Рельєф дна Світового океану
- •3. Загальний зміст Модуль 1
- •Модуль 2
- •Література
Стратифікація поля солоності
Вертикальна структура вод океану дуже неоднорідна. У Світовому океані виділяють вісім типів зміни солоності по вертикалі. Для двох типів — полярного й субполярного — властиве збільшення солоності від поверхні до дна. Для трьох типів — помірного тропічного, тропічного і екваторіального — характерна наявність прошарків зі зниженою солоністю, пов’язаною з поширенням проміжних водних мас субполярного походження; вище і нижче цього прошарку солоність збільшується. Останні три типи зустрічаються в окремих районах, що пов’язано зі специфічним впливом факторів, що визначають солоність вод. Оскільки солоність значно змінюється у верхній частині океану, в шарі товщиною близько 1500–2000 м, проміжний прошарок зі зниженими чи підвищеними її значеннями відмічається в усіх типах, окрім полярного і субполярного.
Для полярного типу характерна однорідна солоність при значному опрісненні поверхневих вод. У високих широтах, особливо в полярних районах, солоність з глибиною спочатку зростає досить швидко, а далі цей процес уповільнюється, і з глибини 400–500 м до дна солоність практично не змінюється .
Помірно-тропічний тип зустрічається в широтах, де висока солоність біля поверхні океану пов’язана з перевищенням випаровування над опадами, а опріснені прошарки створюються проміжними масами субполярного походження. Максимальна величина солоності спостерігається в поверхневому шарі товщиною близько 200 м, нижче якого вона швидко знижується, досягаючи мінімуму на глибині 600–1000 м. З переходом до глибинних вод відбувається поступове підвищення солоності, а потім — ледве помітне зменшення до дна в менш солоних придонних водах арктичного походження. Таким чином, для помірно-тропічного типу характерні другий максимум (на глибині 3000 м) і мінімум (біля дна), які незрівнянно менші за величиною, ніж основний максимум на поверхні океану і мінімум в проміжному шарі (на глибині 600–1000 м).
Тропічний пояс має також опріснений прошарок. Відрізняється він від помірно тропічного під поверхневим шаром високої солоності. Утворення цього шару пов’язане з опусканням у низьких широтах з поверхні океану більш солоних вод, які потім переміщуються в горизонтальній площині. Такий високосолоний прошарок просліджується в тій частині тропічних областей, де на поверхні океанів відмічається зменшення солоності, що пов’язане з перевищенням опадів над випаровуванням.
Екваторіальний тип формується завдяки великим атмосферним опадам; опріснення відбувається тільки у верхньому шарі води, тому солоність з віддаленням від поверхні океану збільшується і на глибині 150–200 м досягає свого максимального значення.
Останні три типи солоності зустрічаються тільки в окремих районах. Так, Індо-Малайський тип характерний лише для північно-східної частини Індійського океану, і його можна розглядати як модифікацію екваторіального типу. Він також формується в області перевищення опадів над випаровуванням. На проміжних глибинах замість зменшення солоності, що спостерігається в екваторіальному типі, характерна максимальна солоність. Другий тип — присередземноморський — зустрічається також в низьких широтах і має на проміжних глибинах високосолоні води, що виносяться із середземноморських морів, однак, в областях з високою солоністю на поверхні океану. Вісь високосолоного прошарку в Індійському океані розташована на глибині близько 500 м, а в Атлантичному океані приблизно на 1000 м. Останній тип — північноатлантичний — зустрічається в тих широтах, де зазвичай спостерігаються помірно - тропічний і субполярний типи. Ця своєрідна стратифікація в Північній Атлантиці відзначається високою солоністю на поверхні океану і відсутністю опріснених проміжних вод субполярного походження.