- •1,2,3. Поняття науки. Наука як пізнавальна діяльність, як соціальний інститут, як особлива сфера культури.
- •4. Філософія і наука, їх специфіка, взаємозв'язок і роль в суспільстві.
- •6. Поняття „пізнання” та „освоєння” світу.
- •7. Особливості наукового пізнання.
- •8.Суб′єкт і об′єкт наукового пізнання.
- •9. Проблема істини. Істина та омана.
- •10. Поняття наукової раціональності та її історичні типи.
- •11,12. Поняття і терміни, їх міграція.
- •13. Основні форми наукового пізнання.
- •14. Рівні наукового пізнання: емпіричний та теоретичний.
- •15. Поняття методу і методології.
- •16. Методологічні принципи наукового пізнання.
- •17. Методи емпіричного пізнання.
- •18. Методи теоретичного пізнання.
- •19. Роль інтуїції та творчості .
- •20. Основні засади класифікації наук. Міждисциплінарні науки.
- •22.Критерії класифікації наук на емпіричні та теоретичні.
22.Критерії класифікації наук на емпіричні та теоретичні.
Аналізуючи р-к пізнання Попер ділить його на емпіричні науки та теоретичні. Він займається пошуком критерію демаркації між ними. Він змушений відмовитись від індуктивної логіки, бо «вона не встановлює відмінної ознаки емпіричного, неметафізичного х-ру теоретичних ел-тів». Розгляд. Проблему росту теорет. Знання П ставить 3 вимоги:
- нова теорія повинна виходити з простої, нової, плідної і обєднуючої ідеї відносно деякого звязку або відношеня.
- нова теорія підлягала незалежній перевірці, щоб незалежно від пояснення всіх фактів, які вона покликана пояснити, вона повинна вести до передбачення явищ, які ще не спостерігалися.
- теорія повинна витримувати деякі нові і суворі перевірки
- виконання чи не виконання її»можна виявити лише шляхом емпіричної перевірки нової теорії.»
Лакатос розробив теорію «дослідницьких програм», він клас. науку за її істор. періодами. кожну наук концепцію можна співвіднести з її істор. науки і саме історія науки може вказати, яка з нових концепцій найбільш адекватна, тобто критерієм науковості
виступає історія науки.
23. Фундаментальні і приклідні науки. -трад поділ наук за принципом їх цілеспрямованості, відношенням до практики.
Функція ФН полягає у пізнанні законів реальної дійсност в «чистому вигляді», безвідповідно до їх можливого практичного застосування.
Функція ПН – у дослідженні конкретних форм прояву цих обєктивних законів, вирішення проблем не тільки пізнавального, а й соц-практ х-ру. За ФН закріп-ся гносеологічна ф-ція, за ПН – прагматична, що здається не досить коректним.
При розвязанні практичної задачі можна отримати фундаментальне відкриття, яке у даний час позбавлене конкретного практичного значення і, навпаки, при розвязку фунд задачі вона включає тільки розвязок без сенсу.
Алексеев вважав, що завдяки ФН є пізнання знаків, які керують поведінкою і взаємодією базисних структур природи, с-тва та мислення.ці з-ни структури вивч у чистому виді , безвідповідно до їх можливого використання.
Мета ПН-застосув р-тів ФН для розвязання не тільки пізнавальних, але й практичних проблем. ФН покликані пояснювати предметний світ, а ПН, спираючись на їх р-ти, перетворювати, змінювати його. ПН справляють зворотній вплив на ФН, оскільки їхні р-ти можуть бути реалізовані на практиці тільки через ПН.
ФН-це науки, які спрямовані на пізнання основних закономірностей р-ку обєктивної та субєктивної реальності. Вони опосердковано повязані з практикою.
ПН-ті, що безпосередньо повязані з практикою та спрямовані на найб швидке та ефективне отримання практичних р-тів. Пділ на ФН та ПН - відносний, оскільки одні й ті ж самі науки у різних умовах виступають як ФН, то як ПН.
С-ма ФН та ПН утв внутрішню суперечливу едність основою якої виступає суперечність «фундаментальне-практичне».
24. Історична періодизація науки: класика-некласика-постнекласика. періодизацію здійснив перший -Стьопін (1987), який виділив в історії природознавства 3 типи стійких структур:
-класичне природознавство( з 17 до кінця19 поч 20ст)
-форми некласичного природознавства(кін 19- 1 пол 20 ст)
Некласичне природознавство сучасного, НТР-типу. Пізніше при аналізі р-ку науки та зміни типів наук раціональності, він уточнює періодизацію та вводить термін постнекласична наука.
С вважає, що у певні періоди р-ку науки відбув докорінні зміни всіх норм стр-р науки, дослідження та ф-ні підвалини науки, які і знаменували здійснення глобальної революції.
Класична періодизація (18-19ст)
В КП р-ку науки обєкти пізнання розглядалися як незмінні, абсолютні і складалася ілюзія можливості досягнення абсолютного знання про них. У класич матем та мех- незмінність простору і часу, динаміці-простір вважався замкненим, його з-ни описували замкнутий детерміністичний всесвіт. Час немав значення
Некласична періодиація.
Природознавство підірвало канони КП. Некласична фізика і матем виробила якісно новий погляд на природу простору і часу:
-нерозривно зєднанні, взаємозалежні;
-звязала зворотні процеси-«стріла часу». Започатковала нові напрями мат знання: алгебр теорія груп, полів, теорія обгрунтування матем аналізу. Термодинаміка- наука яка змінила діалог з природою.
Постнекласична періодизація ( 2 пол 20 ст). відкриття у фіз, матем науках. Зявляються, раніше незнані порожні, скінченні та нескінченні множини, комплексні числа. В фізиці особл значення набувають дослідження трад обєктів для фізики «обєктів простору і часу». За висл Пригожина відбувається «перевідкриття часу». З відкр законів нелінійної нерівноважної термодинаміки в фіз вводиться поняття багатовимірного фазового простору, в якому стан динам с-ми розгляд в певний момент часу, причому зміна стану зазначеної с-ми в часі визн за допомогою оператора.