3.5. Травлення в тонкому кишечнику

В тонкому кишечнику виділяється три відділи: дванадцятипала кишка, порожня кишка і клубова кишка. Слід зазначити, що дванадцятипала кишка є центральним відділом травного каналу. Тут починається другий етап травлення, який має ряд особливостей. В процесі травлення в дванадцятипалої кишці беруть участь:

а) сік підшлункової залози (панкреатичний сік);

б) жовч;

в) кишковий сік.

Всі вони мають виражену лужну реакцію. До складу підшлункового і кишкового соків входять ферменти, які розщеплюють білки, жири і вуглеводи. У дорослої людини в добу виділяється 1,5-2,0 л підшлункового соку. У його склад входять органічні і неорганічні речовини. Органічні речовини представлені в основному протеолітичними, амілолітичними, ліполітичними ферментами і іншими речовинами. До протеолітичних ферментів відносяться трипсин, химотрипсин, панкреатопептідази (еластаза) і карбоксипептідази.

Трипсин виділяється в кишечнику в неактивному стані у вигляді трипсиногена, який активізується ентерокіназой кишкового соку. У свою чергу сам трипсин активізує дію химотрипсина, еластази і карбоксипептідази. Протеолітичні ферменти розщеплюють натівні білки і продукти їх розпаду (високомолекулярні поліпептиди) до низькомолекулярних поліпептидів і амінокислот.

Амілолітичні ферменти: амілаза – розщеплює вуглеводи до мальтози; мальтаза – перетворює цукор (мальтозу) на глюкозу; лактаза – розщеплює молочний цукор до моносахаридів.

Ліполітичні ферменти представлені ліпазою і фосфоліпазой А. Ліпаза активна (причому активність її зростає у присутності іонів кальцію і солей жовчних кислот) – розщеплює жири до гліцерину і жирних кислот. Фосфоліпаза А секретується в неактивній формі і активізується в 12-палої кишці трипсином. Вона діє на продукти розщеплювання жирів.

Моторна (рухова) функція 12-палої кишки обумовлює просування харчової кашки в відділи травного тракту. Травлення в цих відділах тонкої кишки доповнює травлення в дванадцятипалій кишці і знаходиться з ним в тісному зв'язку. Тут травні соки продовжують свою перетравлюючу дію. До впливу цих травних секретів приєднується могутня дія кишкового соку, до складу якого входить більше 20 ферментів, які забезпечують кінцеві стадії перетравлення всіх харчових речовин. Кишковий сік є секретом залоз, розташованих в слизистій оболонці впродовж всього кишечнику. У дорослої людини за добу виділяється 2 - 3 літри кишкового соку, який має слабколужну реакцію і містить різні ферменти. Продукти перетравлення білка в шлунку (дія пепсину) і 12-палої кишки (дія трипсину) піддаються дії пептідаз кишкового соку. Ці ферменти розщеплюють простіші з'єднання поліпептиди до амінокислот, тобто пептидази тут закінчують процес розщеплювання білка.

До складу кишкового соку входить фермент ліпаза - розщеплює жири на гліцерин і жирні кислоти. При цьому ліпаза кишкового соку менш активна, ніж ліпаза підшлункового соку. Серед ферментів, які розщеплюють вуглеводи, до складу кишкового соку входять: амілаза (розщеплює крохмаль до дисахаридів); мальтаза (розщеплює мальтозу до моносахаридів); інвертаза (розщеплює тростинний цукор); лактаза (розщеплює молочний цукор). Ці ферменти розщеплюють залишки складних вуглеводів, доводячи їх до моносахаридів, і завершують дію амілази слини і амілази підшлункової залози. Специфічним ферментом кишкового соку є ентерокіназа, яка каталізує перетворення трипсиногена в трипсин. Ентерокіназа виробляється клітками слизистої оболонки 12-палої кишки і верхньої ділянки порожній кишки.

Залежно від локалізації (місця проходження) процесу травлення в кишечнику розрізняють порожнинне і прістеночне (контактне) травлення. Порожнинне травлення відбувається під дією ферментів кишкового соку в порожнини кишечнику за рахунок дії цих ферментів на харчову кашку (химус), яка знаходиться в порожнини кишечнику. Прістеночне травлення відбувається під дією ферментів, які знаходяться на поверхні мікроворсинок, які покривають слизисту оболонку кишечнику. Оскільки мікроворсинки сприяють всмоктуванню кінцевих продуктів перетравлення, те прістеночне травлення відбувається на межі позаклітинного (кишечник) і внутріклітинного (кров, лімфа) середовищ. Прістеночне травлення більш ефективне, ніж порожнинне, оскільки при прістеночном травленні практично не відбувається втрат харчових речовин. Проте слід підкреслити, що порожнинне і прістеночне травлення протікають не ізольовано, а взаємозв'язані між собою. При цьому порожнинне травлення забезпечує початковий гідроліз харчових речовин до проміжних продуктів, а прістенне (мембранне) травлення забезпечує гідроліз проміжної і завершальної його стадій, а також перехід до всмоктування.

У тонкому кишечнику разом з хімічною обробкою харчової кашки відбувається її подальша зміна і перемішування за рахунок руху тонких кишок. Стінки кишечнику складаються з двох шарів гладких м'язів: зовнішнього шару – подовжніх м'язів і внутрішнього шару – кільцевих м'язів.

У тонкому кишечнику виділяють два види рухів:

1. Перистальтичні;

2. Неперистальтичні.

Перистальтичні скорочення забезпечують просування харчової кашки по кишечнику і полягають у тому, що по черзі відбувається скорочення кільцевих м'язів одного відрізка кишки при одночасному розширенні нижнього відрізка кишки і при цьому харчова кашка видавлюється в розширену частину кишечнику. Такі скорочення відбуваються хвилеподібно і сприяють просуванню харчової кашки до прямої кишки.

Неперистальтичні рухи тонкого кишечнику обумовлені узгодженим скороченням подовжніх і кільцевих м'язів. При скороченні подовжніх м'язів відрізок кишки коротшає і розширюється, при розслабленні – навпаки - відрізок кишки подовжується і звужується. При скороченні кільцевих м'язів скорочується декілька кругових пучків м'язових волокон, розташованих на невеликій відстані один від одного. За рахунок таких кільцевих скорочень харчова кашка дробиться на окремі порції, утворюючи ряд сегментів (так звані сегментуючі скорочення). Потім скорочення цієї ділянки припиняються, але за ним слідують скорочення наступної ділянки сусідніх кільцевих м'язів, і процес повторюється. Скорочення подовжніх і поперечних (кільцевих) м'язів кишечнику взаємозв'язані і проходять поперемінно в певному ритмі. Причому частота таких маятникоподібних рухів у верхніх відділах тонкого кишечнику більша (близько 20 рухів в хвилину), ніж в нижньому (близько 10 рухів в хвилину). Маятникоподібні рухи кишечнику викликають перемішування харчової кашки, сприяють кращому зіткненню вмісту кишечнику з травними соками, а, отже, і кращому перетравленню їжі.

Збудником рухів кишечнику є місцеве роздратування механорецепторів харчовою кашкою, тому груба їжа надає сильнішу механічну дію на стінки кишечнику, викликає посилення перистальтичних рухів. Рух кишечнику також регулюється дією хімічних речовин (гуморальний), які, поступаючи в кишечник, дратують його стінки (хеморецептори). До таких речовин відносяться кислоти, луги, жовч, солі і інші речовини.

На рух кишечнику робить вплив ЦНС через блукаючий і симпатичний нерви. Роздратування блукаючого нерва - підсилює рух кишечнику, роздратування симпатичного нерва – пригноблює рухи.