Розділ 2. Управління економікою регіону

Тема 4. Регіональна політика в україні

1. Адміністративно-територіальний устрій та економічне районування в Україні

2. Політика регіонального розвитку в Україні. Структура органів регіонального управління та регіональне планування

3. Регіональна бюджетно-податкова система

4. Інноваційно-інвестиційна політика регіонального розвитку України

5. Зовнішньоекономічна діяльність в регіоні

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

“Сучасна політика регіонального розвитку є складовою частиною загальнодержавної політики, суспільно-політичних і соціально-економічних перетворень в Україні. Оскільки регіони є органічною частиною країни, то зростання її добробуту цілком залежить від зростання добробуту кожного з регіонів”.

“Регіональна ініціатива”, 2002-2006 роки

1. Адміністративно-територіальний устрій та економічне районування в україні

Законодавчі основи адміністративно-територіального устрою України викладені в IX розділі Конституції, який має назву "Територіальний устрій України":

Основний Закон України включає до адміністративно-терито­ріального устрою Автономну Республіку Крим, 24 області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Міста Київ та Севастополь мають спе­ціальний статус, який визначається законами України. Згідно зі ст. 132 Конституції України, територіальний устрій України ґрунтується на за­садах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості со­ціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних та культурних традицій.

Конституція вказує (ст. 2), що Україна є унітарною державою із засте­реженням статусу адміністративної автономії для Автономної Республіки Крим, якій присвячено окремий розділ Конституції.

Автономна Республіка Крим має значну само­стійність у вирішенні місцевих питань, має власну Конституцію (яку затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конститу­ційного складу, ст. 135), вищі представницький (Верховна Рада Авто­номної Республіки Крим, ст. 136) та виконавчий (Рада Міністрів Ав­тономної Республіки Крим, ст. 136) органи.

Автономній Республіці Крим надане право нормативне регулю­вати питання (ст. 137):

• сільського господарства і лісів;

• меліорації та кар'єрів;

• громадських робіт, ремесел та промислів;

• благодійництва;

• містобудування та житлового господарства;

• туризму, готельної справи, ярмарків;

• музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури, історико-культурних заповідників;

• транспорту загального користування, автошляхів, водопроводів;

• мисливства, рибальства;

• санітарної та лікарняної служб.

До відання Автономної Республіки Крим належить (ст. 138):

1) призначення виборів депутатів Верховної Ради і затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим;

2) організація та проведення місцевих референдумів;

3) управління майном, що належить Автономній Республіці;

4) розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України;

5) розроблення, затвердження та реалізація програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного та культурного роз­витку, раціонального природокористування, охорони довкілля – від­повідно до загальнодержавних програм;

6) визнання статусу місцевостей як курортів; встановлення зон са­нітарної охорони курортів;

7) участь у забезпеченні прав і свобод громадян, національної зла­годи, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки;

8) забезпечення функціонування і розвитку державної та націо­нальних мов і культур в Автономній Республіці Крим; охорона і вико­ристання пам'яток історії;

9) участь у розробленні та реалізації державних програм повернення депортованих народів;

10) ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях.

Законами України Автономній Республіці Крим можуть бути деле­говані також інші повноваження.

Деталізація питань адміністративно-територіального устрою країни відображена в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні" (21 травня 1997 р.).

Таким чином, АР Крим, 24 області та міста Київ і Севастополь – це основні компоненти адміністративно-територіальної системи України. Саме вони визначені як регіони в Указі Президента України "Про Концепцію державної регіональної політики" і є мезорегіонами – стрижневими компонентами регіональної структури України.

У цілому в Україні сформувалася достатньо складна п’ятирівнева адміністративно-територіальна структура, причому в рамках 3-го і 5-го рівнів існують своєрідні підструктури.

Своєрідне місце в адміністративно-територіальній і регіональній структурі України займають міста та інші населені пункти міського типу:

• столиця України – м. Київ є урбанізованим регіоном;

• серед міст обласного значення виділяються декілька крупних і великих міст, що фактично є урбанізованими субрегіонами (міста-мільйонери: Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, великі міста: Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг, Маріуполь, Миколаїв, Луганськ, а також м. Севастополь);

• частина міст обласного значення, включаючи обласні центри (45 великих міст) і райони в містах (120), можна віднести до урбанізованих мікрорегіонів;

• решта міст обласного значення (більш 100 середніх і малих міст) – до урбанізованих мінірегіонів.