2. Оцінка трудового потенціалу. Регулювання зайнятості в регіоні

Прогнозна оцінка трудового потенціалу потрібна для того, щоб забезпечити повну зайнятість працездатного населення, правильний розподіл трудових ресурсів по регіонах і галузях суспільного господарства, а також їх раціональне використання. При цьому визначають потребу в робочій силі, джерела забез­печення цієї потреби, збалансовують потребу в робочій силі з джерелами її постачання на галузевому і територіальному рівнях.

Чисельність населення і трудових ресурсів області, району, міста на перспективу визначають з урахуванням даних аналізу демографічно-економічних процесів на основі останнього перепи­су методом вікового пересування за коефіцієнтами народжува­ності, дожиття та механічного приросту. Приблизну чисельність населення на перспективу можна визначити за формулою:

Sn = S + S1 – S2

де S – чисельність однорідної групи населення в базисному періоді;

S1 – передбачуване сальдо міграції однорідної групи;

S2 – передбачувана смертність населення однорідної групи.

Розрахунки провадять по всіх вікових групах аж до одного року, представникам якої до початку наступного року випов­ниться рік. Стосовно населення міст окремо визначають кількість представників чоловічої і жіночої статі, підсумовують отримані дані. Аналогічні розрахунки проводять по областях і районах, але додатково поділяючи населення на міське і сільське. Кількість очікуваних народжень на перспективу визначають як добуток статево-вікових коефіцієнтів народжуваності, яка склалася в аналізований період, на передбачувану кількість жінок фертильного віку.

При розробці комплексної програми територіального розвитку потрібні дані про чисельність населення та його структуру за попередні роки. На основі цих даних і прогнозують показники з розрахунку на 1000 жителів. Прогнози чисельності і статево-вікової структури населення використовують для розрахунку трудових ресурсів на перспективу прогнозування мережі дошкіль­них закладів, комплектації класів загальноосвітніх шкіл, профе­сійно-технічних училищ, житлового будівництва, комунального і побутового обслуговування населення, містобудівництва, торгівлі і громадського харчування, охорони здоров'я, забезпечення транспорту, пенсійного забезпечення, залучення на роботу осіб пенсійного віку, вивчення попиту населення на товари широкого вжитку та ін.

Оцінка трудового потенціалу показує його можливості щодо реалізації виробничої функції в регіональному матеріально­му відтворенні. Вона ґрунтується на синтезі показників фізичного обсягу та якісних характеристик трудових ресурсів. Оцінка фізичного обсягу трудових ресурсів означає виділення з усього населення частини людей, потенційно здатних працювати, тобто працездатного населення. Якісними характеристиками трудо­вих ресурсів є: освіта, професійна і кваліфікаційна структури, частки міського і сільського населення, його статево-вікові структури, культурний рівень, етнічна структура, здоров'я, мігра­ційна мобільність (див. табл.).

Визначені дані по районах, містах, областях підсумовують і отримують агрегований показник, який дає змогу порівняти якість працездатного населення в порядковій або інтервальній шкалах.

Одним з основних інструментів регулювання використання трудового потенціалу є баланс трудових ресурсів. Його скла­дають за даними їх статистичного обліку, демографічними розрахунками, даними відділів по використанню трудових ре­сурсів в обласних адміністраціях, міських бюро з працевлашту­вання та інформації населення, а також підприємств і закладів, що розміщені на території регіону.

Зведений баланс трудових ресурсів регіону – це система взаємозв'язаних показників формування і розподілу трудових ресурсів. Він складається з двох частин: 1) наявність трудових ресурсів за різними джерелами надходження (працездатне населення в працездатному віці, працюючі пенсіонери та підлітки); 2) поділ трудових ресурсів на соціальні групи (ро­бітники, службовці, сільські робітники), по видах зайнятості (в суспільному господарстві, навчання з відривом від виробни­цтва, в домашньому та індивідуальному підсобному господарстві), інші види зайнятості по сферах (матеріальне виробництво і невиробнича сфера) та галузях.

При регулюванні використання трудових ресурсів слід врахо­вувати галузеву потребу в робочій силі і територіальний ас­пект її формування. Потреба в трудових ресурсах за їх прогноз­ною чисельністю на цій території визначає зайнятість трудових ресурсів і потребу в них. Звертають увагу на зайнятість праце­здатного населення протягом року, особливо в областях, райо­нах і містах, де є сезонні виробництва.

Основним джерелом приросту робочої сили для новостворених робочих місць у суспільному господарстві є природний і механічний приріст чисельності зайнятих, а також абсолютне звільнен­ня працюючих у результаті науково-технічного прогресу.