Тема 6. Управління формуванням системи розселення і трудовим потенціалом регіону

1. Регіональна система розселення як об’єкт територіального управління

2. Оцінка трудового потенціалу. Регулювання зайнятості в регіоні

3. Регулювання регіональних ринків праці

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

1. РЕГІОНАЛЬНА СИСТЕМА РОЗСЕЛЕННЯ ЯК ОБ’ЄКТ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Формування єдиної системи розселення в Україні як взаємо­пов'язаної мережі всіх поселень передбачає створення насампе­ред обласних систем з визначенням місця їх у системі вищого рангу. Обласні системи розселення істотно відрізняються одна від одної за територіальною структурою і впливом обласних центрів на динаміку розвитку відповідних систем. Велике місто області завжди відчутно впливає на формування транспортної мережі, яка й сучасних умовах стає вирішальним чинником розвитку всієї внутрішньообласної системи розселення. Це вияв­ляється в концентрації сільського розселення приміських зон та уздовж транспортних шляхів; у регулюванні розвитку середніх і малих міст з урахуванням економіко-географічного положення; в стабілізації малих і середніх міст, транспортне положення яких не завжди відповідає вимогам і умовам сучасного вироб­ництва.

Система регіонального розселення – це сукупність поселень, які об'єднані цілісністю наявних економічних і соціальних зв'язків. Формуються ці системи під впливом різних чинників, головними з яких є розміщення продуктивних сил, економіко-географічне положення, поєднання природних умов і ресурсів, демографічна ситуація, рівень розвитку інфраструктури та ін. Залежно від ступеня спільності, набору та інтенсивності існуючих зв'язків і чинників формуються різні типи систем розселення.

При формуванні обласних систем населених місць виникають нові види взаємозв'язків міст і сільських поселень. Розвинуті транспортні зв'язки забезпечують населенню сільських посе­лень доступність до загальноосвітніх і культурних центрів облас­ної системи розселення. Інтенсивність зв'язків з міськими цент­рами дає змогу значно прискорити процес переведення сільсько­господарського виробництва на промислову основу і тим самим сприяє зближенню умов праці в міських та сільських поселеннях.

Пропорційність, збалансованість розвитку мережі населених місць передбачають раціональне розміщення виробництва, на­самперед у центрах малих і середніх групових систем, і заборо­ну будівництва нових містоутворюючих підприємств у великих містах із збільшенням у них обсягів виробництва переважно за рахунок інновацій без істотного збільшення кількості працю­ючих. Особливого значення це набуває при вивченні питань забезпеченості трудовими ресурсами галузей господарства ок­ремих областей, які розвиваються високими темпами.

Управління розселенням означає проведення заходів щодо формування систем регіонального розселення. На місцеву дер­жавну адміністрацію покладаються функції:

• забезпечення зба­лансованого економічного і соціального розвитку території;

• розробка економічних, соціальних та екологічних програм;

• погодження розміщення нових підприємств та інших об'єктів на даній території.

Виконання цих функцій безпосередньо пов'яза­не з формуванням поселень і відповідних систем розселення.