Тема IV. Закони формальної логіки

План лекції:

1. Загальна характеристика законів логіки.

2. Закон тотожності.

3. Закон суперечності (несуперечності).

4. Закон виключеного третього.

5. Закон достатньої підстави.

Основні поняття:

Тотожність, суперечність, закон, логічний закон, підстава, логічна символіка.

І. Загальна характеристика законів логіки

Закони логіки за своїм змістом є узагальненим відображенням зовнішнього світу.

Закони логіки носять об’єктивний характер, діють незалежно від волі людей.

У логічних законах виражені стійки риси внутрішньої структури мислительного процесу.

Відображаючи закономірний порядок зовнішнього світу, людське мислення здобуло свої специфічні, необхідні для будь – якого правильного мислення риси:

• визначеність;

• логічну несуперечливість;

• послідовність і обґрунтованість.

У законах логіки виражені необхідні умови, за яких результати інтелектуальної діяльності узгоджуються з реальною дійсністю.

Закони логіки застосовуються тільки у сфері мислення. Тут вони мають всезагальне значення, діють у всіх сферах абстрактної думки, є загальною властивістю її змісту.

Закон логіки – це внутрішній, необхідний, суттєвий зв’язок між думками (міркуваннями).

Сучасна логіка визначає закон мислення як “завжди істинне” висловлювання (формулу).

Виникнення законів логіки матеріалістична діалектика пов’язує з людською практикою. Практика переконувала людей, що речі мають певні властивості і певним чином пов’язані між собою і мислення правильно відображає ці предмети лише тоді, коли думки пов’язуються відповідно до того, як пов’язані самі предмети в дійсності.

Закони логіки є знаряддям пізнання дійсності, необхідною умовою точного, адекватного відображення мисленням зовнішнього світу.

Порушення вимог законів логіки призводить до того, що мислення стає неправильним, нелогічним.

Софізм – логічна помилка допущена навмисно.

Паралогізм – логічна помилка допущена ненавмисно.

Іі. Закон тотожності

Закон тотожності: кожна думка має бути чіткою за обсягом, ясною за змістом і залишатися незмінною в ході одного й того ж міркування.

Закон логіки можна сформулювати максимально абстрактно: “Будь – яке висловлювання є тотожним самого себе”.

Записується закон тотожності таким чином:

- для суджень – “а приводить а”;

• для понять – “А є А”;

• в математичній логіці – А = А^*.

Тотожність є рівність, схожість предметів у будь – якому відношенні. Наприклад: “Всі метали – електропровідні”.

У мисленні закон тотожності виступає у якості нормативного правила. Він позначає, що у процесі міркування не можна ототожнювати різні думки, і не можна тотожні думки розглядати як нетотожні, відмінні. Як нелогічне ототожнення відмінного, так нелогічне і розрізнення тотожного.

Порушення закону тотожності призводить до двозначності. Іноді люди говорять про різні речі, думаючи, що вони мають на думці одне і те ж . результат: логічна помилка.

Ототожнення (або ідентифікація) широко використовується у слідчій практиці, наприклад, для упізнавання предметів, речей, людей, документів тощо.