Контрольні запитання.

1. Що таке поняття і як воно висловлюється в мові?

2. Які основні логічні прийоми формування понять Ви знаєте?

3. Що таке зміст і обсяг поняття?

4. Які типи сумісних і несумісних понять Ви знаєте? Чим вони відрізняються один від одного?

5. Що означає “визначити поняття”?

6. Що означає дати “широке” або “вузьке” визначення?

7. Яку логічну операцію називають поділом поняття?

8. Сформулюйте правила поділу і наведіть приклади їх порушення.

9. Що таке класифікація і які її види Ви можете назвати?

Рекомендована література.

1. Жеребкін В.Є. Логіка. Х., 1999р., розділ ІІ.

2. Тофтул М.Г. Логіка. К.,1999р., розділ ІІ.

3. Гетманова А.Д. Логика. Учебник для пединститутов. – М.,1994 г.

Тема III. Судження

План лекції:

1. Загальна характеристика судження

2. Просте судження, види і структура.

3. Категоричні судження та їх види.

4. Розподілення термінів у категоричних судженнях.

5. Відношення між судженнями за значенням істинності. “Логічний квадрат”.

6. Поняття модального судження.

7. Складні судження, їх види.

8. Логічна структура питання. Роль запитання у судовому пізнанні.

Основні поняття:

Формула, суб’єкт, предикат, зв’язка, квантор, диз’юнкція, імплікація, еквіваленція.

І.Загальна характеристика суджень

Судження – форма мислення, в якій що-небудь стверджується або заперечується про існування предметів, про наявність або відсутність в них яких-небудь властивостей, про стан, види діяльності, або про відношення між предметами.

В простому судженні є суб’єкт, предикат і зв’язка.

Суб’єкт судження – це знання про предмет думки.

Предикат судження – це поняття про ознаку предмета, яке розглядається в судженні.

Суб’єкт позначається літерою S (від латинського – subjectum);

Предикат – літерою Р (від лат. – pracdicatum).

Зв’язка може бути виражена одним словом (є, суть) або групою слів, або тире.

Іі. Просте судження, види і структура

Просте – судження, в якому є один суб’єкт і один предикат. Наприклад: криміналістика – юридична наука, S – криміналістика, Р – юридична наука.

Види простих суджень:

1. Судження властивості (атрибутивні) – це судження в якому стверджується або заперечується належність предмету визначених властивостей, станів, видів діяльності.

Наприклад: “У троянди приємний запах”. Структура цього виду судження: “S є Р” або “S не є Р”.

2. Судження з відношеннями – у цих судженнях говориться про відношення між предметами, або їхніми ознаками.

Наприклад: “Степан старший за Петра”. Формула, яка виражає такі судження, записується: а R b або Р(а, b), де а і b – імена предметів, а R – ім’я відношення.

3. Судження існування (екзистенціальні) – у цих судженнях стверджується або заперечується сам факт існування предметів, чи їх не існування.

Наприклад: “Вічних двигунів не існує”, “Русалка існує”.

Ііі. Категоричні судження та їх види

Категоричні – це судження в яких щось стверджується або заперечується у безумовній формі (безвідносно до будь-яких умов).

Поділяються на стверджувальні і заперечні (за якістю зв’язки – “є” або “не є”).

У свою чергу вони поділяються на:

• загальні – структура “Всі S є (не є) Р”,

• часткові – структура “Деякі S є (не є) Р,

• одиничні – структура “Це S є (не є) Р.

Загальне – це судження, в суб’єкті якого мисляться всі предмети сукупності (множини).

Часткове – це судження, в суб’єкті якого мислиться частина предметів.

Одиничне – це судження, в суб’єкті якого мислиться один предмет.

Об’єднана класифікація простих категоричних суджень за кількістю та якістю.

Типи суджень:

А – загально стверджувальне судження. Структура: “Всі S є Р”.

Е – загально заперечне судження. Структура: “Жодне S не є Р”.

І – частково стверджувальне судження. Структура: “Деякі S є Р”.

О – частково заперечні судження. Структура: “Деякі Sне є Р”.

А’ – одиничностверджувальні судження. Структура: “Це S є Р”.

Е’ – одиничнозаперечні судження. Структура: “Це S не є Р”.