Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Микал Posibnyk.doc
Скачиваний:
26
Добавлен:
20.11.2018
Размер:
1.12 Mб
Скачать

Іменник

Іменник (das Substantiv, das Hauptwort, das Dingwort, das Nenn­wort) — повнозначна змінна частина мови, що означає предметність. Поняття предметності включає не тільки назви предметів та істот, а й назви опредмечених абстрактних понять.

Іменники поділяються на конкретні і абстрактні.

Конкретні іменники поділяються на чотири групи: власні (Otto, Maria, die Karpaten), загальні (der Mensch, der Vater, das Pferd, die Linde, der Tisch, das Buch), речовинні (das Holz, das Wasser, das Brot) та збірні (das Volk, die Studentenschaft, die Kleidung) назви.

Абстрактні іменники — це назви абстрактних, узагальнених понять, які ми сприймаємо лише розумово, а не за допомогою органів чуття: der Wille, die Absicht, der Mut, die Ehre.

Іменникам властиві граматичні категорії роду, числа, відмінка, означеності і неозначеності.

Іменники в німецькій мові пишуться з великої букви.

В однині іменник має три роди: чоловічий (das Maskulinum, das männliche Geschlecht), жіночий (das Femininum, das weibliche Geschlecht) і середній (das Neutrum, das sächliche Geschlecht). Граматичний рід властивий не тільки назвам істот, а й іменникам, що означають предмети або абстрактні поняття.

Рід іменників у німецькій та українській мовах може не збігатися:

der Sommer (чол. р.) — літо (серед. р.)

das Huhn (серед. р.) — курка (жін. р.)

die Klasse (жін. р.) — клас (чол. р.)

В українській мові рід іменників визначається за закінченням. У німецькій мові прості іменники не мають формальних ознак, що вказували б на рід. Рід іменників визначається за артиклем, за закінченням прикметника або займенника, що стоїть перед іменником:

der Wald — die Wiese — das Feld

dieser Wald — diese Wiese — dieses Feld

grüner Wald — grüne Wiese — grünes Feld

У німецькій мові немає вичерпних правил визначення роду іменників, тому їх потрібно заучувати разом з артиклем.

Артикль буває двох видів: означений (der, die, das, die) і неозначений (ein, eine, ein). Неозначений артикль не має множини і називається нульовим артиклем. Нульовий артикль характерний для деяких абстрактних і речовинних назв.

Неозначений артикль виділяє невідомий, неозначений, неуточ­нений, раніше незгадуваний предмет або особу серед однорідних предметів та осіб. Означений артикль виділяє відомий, означений, уточнений або раніше вже згадуваний предмет або особу серед однорідних предметів або осіб.

Неозначений артикль уживається:

— якщо предмет або особа називається вперше. Нульовий артикль у множині вживається там, де в однині стояв би неозначений артикль:

Im Zimmer stand ein Schreibtisch;

— за наявності перед іменником означення, вираженого прикметником:

Er liest ein interessantes Buch;

— якщо іменник уживається в ролі іменної частини присудка:

Das ist ein Haus.

Dieses Haus ist ein Museum;

— після дієслів haben, brauchen і безособового виразу es gibt:

Ich habe einen Bruder.

Ich brauche einen Bleistift.

Артикль перед іменниками не вживається:

— Якщо перед іменником стоїть слово, яке замінює артикль (присвійний, вказівний, питальний, відносний, неозначений займенник; кількісний або дробовий числівник; означення, виражене іменником у родовому відмінку):

Gib mir dieses Buch.

Dort liegt sein Heft.

Geben Sie mir zwei Hefte.

Dort stehen viele Studenten.

Dort liegt Annas Heft.

— Перед іменниками, що означають професію, національність або партійну належність:

Er ist Flieger.

Er ist Ukrainer.

Mein Großvater war Handwerker.

— Перед речовинними та абстрактними іменниками:

Hier kann man Butter, Käse und Milch kaufen.

Der Lehrer muss Geduld haben.

Wo gewinnt man Kohle?

— Перед іменниками, що означають ігри, музичні інструменти і вживаються з дієсловом spielen:

Schach spielen, Geige spielen, Tennis spielen.

Іменник має дві форми числа: однину (der Singular, die Einzahl) і множину (der Plural, die Mehrzahl).

Граматичними засобами утворення множини іменників є формотворчі суфікси і артикль, а фонетичними — умлаут і наголос (дуже рідко). Дуже часто іменники утворюють множину за допомогою двох або більше засобів одночасно:

der Wald — die Wälder (артикль, умлаут, суфікс);

das `Neutron — die Neu`tronen (артикль, наголос, суфікс).

Основний засіб утворення множини іменників — суфікси. Залежно від суфіксів множини у німецькій мові розрізняють чотири основні типи утворення множини іменників:

І тип — за допомогою суфікса (без і з умлаутом)

ІІ тип — за допомогою суфікса -(е)n (без умлаута)

ІІІ тип — за допомогою суфікса -er (з умлаутом)

ІV тип — без суфікса (без і з умлаутом).

Деякі іменники іншомовного походження утворюють множину не за загальними правилами.

Одним з засобів утворення множини іменників є суфікс -s:

der Park — die Parks, das Hotel — die Hotels, der Chef — die Chefs, das Niveau — die Niveaus, das Kasino — die Kasinos, die Kamera — die Kameras, das Auto — die Autos, das Kino — die Kinos.

Іменники латинського походження із суфіксом -(i)um у множині змінюють його на суфікс -(i)en:

das Datum — die Daten, das Museum — die Museen, das Aquarium — die Aquarien.

Частина таких імeнників змінює у множині суфікс -um на -a:

das Verbum — die Verba, das Substantivum — die Substantiva.

Дeякі іменники латинського походження із суфіксами -us i -um утворюють множину за правилами латинської граматики:

der Modus — die Modi, das Genus — die Genera, das Tempus — die Tempora, das Maskulinum — die Maskulina.

Таблиця