Тема 2. Об'єкти й учасники підприємницької діяльності.

2.1 Об’єкти та суб’єкти підприємницької діяльності. Форми організації діяльності.

2.2 Власність учасників підприємницької діяльності

2.3 Типологія підприємництва.

2.1. Об’єкти та суб’єкти підприємницької діяльності.

Об'єктами підприємницької діяльності є все, що здатне приносити прибуток. Це майно, товари (роботи та послуги), гроші й цінні папери, інформація, результати інтелектуальної діяльності (патенти, ліцензії, добутки науки, літератури, «ноу-хау»).

Об'єкти підприємницької діяльності, як правило, можуть продаватися й купуватися вільно. У вигляді виключення купівля-продаж окремих об'єктів може бути заборонена або обмежена законом (наприклад, торгівля зброєю, наркотиками, отрутами, природними ресурсами територіальних вод і континентального шельфу).

Розрізняють нерухоме й рухоме майно.

До нерухомого майна (нерухомості) відносяться об'єкти, переміщення яких неможливо без нанесення їм істотного збитку. Це будинки, спорудження, земельні ділянки, насадження, ділянки надр і т.п. Сюди ж відносять повітряні й морські судна.

Нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

До рухомого майна відносять таке, котре не може бути віднесене до нерухомості. Воно не підлягає державній реєстрації (наприклад, меблі, побутова техніка, гроші, цінні папери).

Об'єктами підприємницької роботи є також підприємства - майнові комплекси, що здійснюють підприємницьку діяльність.

Підприємство або його частина є нерухомим майном і може продаватися й купуватися.

У майно підприємства входить все, необхідне для його діяльності: земельна ділянка, будинок, устаткування й спорудження, сировина, готова продукція, фірмове найменування, товарні знаки, інтелектуальна власність (патенти, ліцензії, «ноу-хау»).

Учасниками (суб'єктами) комерційної діяльності — тими, хто її здійснює, є фізичні і юридичні особи.

Фізична особа - це громадянин, що має правоздатність і дієздатністю.

Під правоздатністю розуміється здатність мати цивільні права й обов'язки. Такими правами є право власності на майно, право займатися підприємництвом і іншою не забороненої законом діяльністю, створювати підприємства, здійснювати будь-які законні угоди (у тому числі й угоди купівлі-продажу), брати на себе відповідні зобов'язання і т.д.

Під дієздатністю розуміється здатність громадянина своїми діями здобувати права й створювати юридичні обов'язки, відповідати за скоєнні правопорушення. За українськими законами повною дієздатністю володіють громадяни, що досягли повноліття (18 років).

У нашій країні будь-який громадянин може мати будь-які майнові права й будь-які обов'язки, крім тих, які йому заборонені законом. Позбавлення й обмеження правоздатності й дієздатності здійснюється в судовому порядку.

Громадяни (фізичні особи) відповідають за своїми обов'язками всім майном, що їм належить, за винятком того, котре відповідно до закону не може бути стягнене (наприклад, житловий будинок з господарськими будівлями - в осіб, основним заняттям яких є сільське господарство, за умови постійного проживання в цьому будинку).

Юридична особа - це організація (група людей, діяльність яких координується для досягнення загальних цілей), що має у власності, господарському веденні або оперативному керуванні відособлене майно й відповідає цим майном за своїми обов'язками. Юридична особа може від свого імені здобувати майнові й немайнові права, мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Важливою передумовою успішної підприємницької діяльності є вибір організаційно-правової форми її здійснення, який зазвичай обумовлюється низкою чинників (мірою відповідальності, системою оподаткування, потребою у фінансових коштах, можливістю зміни власника, управлінськими здібностями підприємця тощо).

В Україні поширено здебільшого три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: 1) одноосібна власність; 2) товариства (партнерства); 3) корпорації (акціонерні товариства).

Важливою формою підприємницької діяльності є франчайзинг, який у широкому розумінні цього терміна означає надання права на виробництво та (або) збут продукції (здійснення послуг), а також практичної допомоги в справі організації бізнесу. Франчайзинг як особлива форма господарювання полягає в такому: незалежна фірма (франчайзодавець), яка виробляє продукцію (надає послуги), передає право використовувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзоотримувачу) в обмін на зобов'язання виготовляти або продавати продукцію цієї незалежної фірми (надавати такі самі послуги). За право господарювати від імені і під торговельною маркою франчайзодавця франчайзоотримувач виплачує певний відсоток від свого доходу як матеріальну (грошову) винагороду.