Матеріальна відповідальність.

Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна притягуються до матеріальної відповідальності.

Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, кримінальної та адміністративної відповідальності.

Матеріальна відповідальність військовослужбовців настає за певних умов:

1. Заподіяння прямої дійсної шкоди.

2. Якщо шкоду заподіяно протиправною поведінкою, тобто такою яка суперечить вимогам закону.

3. Наявністю причинного зв'язку між майновою шкодою і протиправною поведінкою особи, тобто що саме ці дії або бездіяльність військовослужбовців стали причиною шкоди.

4. Необхідно встановити вину військовослужбовця, тобто що шкоду заподіяно навмисно чи з необережності.

Для того_, щоб покласти на військовослужбовця обов'язок компенсувати шкоду, необхідна наявність усіх перелічених умов.

Відсутність хоча б однієї з них звільняє військовослужбовця від матеріальної відповідальності.

Відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, яке оголошене Наказом Міністра Оборони України від 14.08. 95 року № 201 визначені підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців.

За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов’язків зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку передбаченому цивільним законодавством України.

Якщо буде встановлено, що шкода спричинена дією (бездіяльністю), яка містить в собі ознаки злочину, то за матеріалами розслідування порушується кримінальна справа і, в даному разі, шкода відшкодовується в повному розмірі.

Слід пам'ятати, що матеріальна відповідальність не настає у випадках:

• коли завдана шкода є наслідком дії непереборної сили;

• не встановлення винної особи;

- смерті винної особи;

- коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника або виправданого в конкретних умовах службового ризику або правомірних дій.

Про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи командир (начальник) військової частини приймає рішення не пізніше як у місячний термін з дня закінчення розслідування, при умові, якщо вину військовослужбовця повністю доведено і особисто проведена бесіда, а також виданий наказ з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до відома винної особи під розписку. Оскарження наказу про притягнення до матеріальної відповідальності вищому за підлеглістю командиру (начальнику) не зупиняє утримання грошового стягнення, але кожний військовослужбовець має право оскаржити таке рішення в судовому порядку.

Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, суть якого полягає в застосуванні судом від імені держави до особи, що вчинила злочин державного примусу в формі покарання.

Кримінальна відповідальність виражає офіційну оцінку поведінки особи як злочину, а її самої як злочинця. Підставою для настання кримінальної відповідальності е наявність складу злочину.

Всі обставини, що можуть впливати на визначення міри відповідальності можна розділити на дві групи: обставини, які її виключають; обставини, які кримінальну відповідальність обтяжують або пом'якшують.

До обставин, які виключають кримінальну відповідальність відноситься необхідна оборона, крайня необхідність та відмова від доведення злочину до кінця.

До обставин, які обтяжують кримінальну відповідальність, відноситься скоєння злочину особою, яка раніше вже скоїла злочин, скоєння злочину групою, скоєння злочину в корисливих цілях та з інших низьких мотивів, залучення неповнолітніх до скоєння злочину, скоєння злочину з особливою жорстокістю, чи знущання над потерпілим, скоєння злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння та деякі інші.

Серед обставин, які пом’якшують вину, можна назвати: скоєння злочину в стані сильного хвилювання, викликаного неправомірними діяннями потерпілого, скоєння злочину внаслідок важких особистих чи сімейних обставин, скоєння злочину неповнолітнім , скоєння злочину під тиском загрози чи спонукання до обставин, які ведуть до пом'якшення відповідальності, щире розкаяння у вчиненому злочині, явка з повинною, допомога в проведенні слідства.

Згідно зі ст. 2 КК України, кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене КК суспільно-небезпечне діяння.

Особливістю кримінальної відповідальності е відповідальність неповнолітніх, які притягаються до неі з 16 років. Однак за деякі види злочинів підлітки можуть притягуватись до кримінальної відповідальності уже починаючи з 14 років. До цих злочинів відносяться: вбивство, умисне нанесення тілесних ушкоджень, які спричинили погіршення здоров’я потерпілого, крадіжка, розбій, злісне чи особливо злісне хуліганство, умисне знищення або пошкодження державного, колективного чи індивідуального майна, що призвело до тяжких наслідків. За ст. 22 КК кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння злочину виповнилось 16 років. Вік неповнолітнього розглядається законом як обставина, яка пом'якшує покарання ( ст.. 66 КК ).

За ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.