Тема 2. Структура моралі. Історичні типи моралі

(2 год.)

План

1.Природа моралі. Основні концепції походження моралі.

2.Система і структура моралі.

3.Соціальні функції моралі.

4.Історичні типи моралі. Поняття морального прогресу.

Завдання до самостійної роботи:

1. Опрацювати тему за вказаними питаннями.

2. Записати визначення основних понять.

Основні поняття теми:

Утилітаризм, релігійні, соціально-історичні та натуралістичні етичні теорії, соціологізаторський підхід в етиці; моральна свідомість, моральна діяльність, моральні відносини, моральна норма, моральні принципи, моральні мотиви, аксіологія, ціннісні орієнтації; функції моралі: регулятивна, оціночно-імперативна, пізнавальна, виховна, комунікативна, практично-орієнтована; табу, звичаї, традиції, ритуали, тальйон, патріархальна сім’я, золоте правило моральності, християнська мораль, станово-корпоративна мораль феодалізму, рицарство, гуманізм, буржуазна мораль, джентльменство, загальнолюдська мораль, декларація прав людини, екологічна етика, планетарна етика, моральний прогрес.

Методичні рекомендації до теми

При підготовці до першого питання треба усвідомити, що в процесі історичного розвитку людства мораль сформувалася як суспільний і особистісний феномен практично-духовного способу освоєння світу та відповідного ціннісно-нормативного регулятора поведінки і суспільних відносин. Тому питання про природу, сутність і розвиток моралі потрібно розглядати з огляду на підходи щодо виникнення людини і можливість з’ясування природного чи надприродного характеру моралі, звертаючись до основних концепцій походження моралі: релігійних, натуралістичних та соціально-історичних. Слід зауважити, що від сповідування певної точки зору щодо природи моралі принципово залежить розуміння предмета етики, проблем етичної освіти та завдань морального виховання.

У другому питанні постає проблема розуміння структури моральної свідомості у системі моралі, з якої можна зазначити, що моральна свідомість є складним і суперечливим феноменом духовної культури людини; також вона є однією із форм суспільної свідомості, спрямованої на створення ідеальних моделей належної поведінки і людських стосунків. Осмислення сутності моралі передбачає з’ясування її основних компонентів, які і утворюють певну цілісну систему: це, по-перше, дві основні сфери – моральна свідомість і моральна діяльність (моральна практика), по-друге, третя сфера – моральні відносини, які є наслідком суб’єктивно-мотивованого результату взаємодії моральної свідомості і моральної діяльності. Далі необхідно зосередити увагу на тому, що моральна свідомість, яка виражає ідеально-належне й виступає головним чинником у системі морально-регулюючих норм та заборон імперативно-категоричного характеру, є сукупністю моральних принципів, моральних мотивів і ціннісних орієнтацій – адже саме вони визначають багатогранність і невичерпність основної етичної проблематики. Наприкінці варто усвідомити, що саме у єдності моральної свідомості і моральної практики мораль функціонує як складне, суперечливе соціальне явище, як умова динамічного розвитку суспільства.

Готуючись до третього питання, необхідно зрозуміти, що сутність, специфіка моралі, її місце і призначення у суспільстві визначаються тими соціальними функціями, що реалізують головне завдання моралі: здійснення творчої перебудови потенційного буття індивіда як людини на актуальне в світлі вищих моральних цінностей. При цьому необхідно пам’ятати, що виокремлення соціальних функцій моралі, таких як: регулятивна, оціночно-імперативна, пізнавальна, виховна, комунікативна і практично-орієнтована є дещо умовним – в реальному житті вони злиті і взаємодоповнюють одна одну. Отже, підсумовуючи характеристику основних функцій моралі, намагаємось зрозуміти їх об’єднуючу і гармонізуючу роль у розвитку суспільних, групових та індивідуальних інтересів, а також у формуванні моральної культури суспільства.

Вивчення четвертого питання зосереджує на розумінні головної ідеї розвитку моралі, а саме на тому, що мораль є історичним явищем, вона також має не лише історію, а й передісторію (доморальні засоби регулювання відносин між людьми). Досліджуючи питання виникнення моралі, треба з’ясувати найбільш загальні, принципові моральні тенденції, які розвивалися протягом тривалої еволюції людства і спричинили виникнення моралі в сучасному розумінні та значенні. Крім того, вивчаючи головні етапи розвитку моралі, що реалізувалися в таких історично-типових формах, як: табу, звичаї, традиції, ритуали, тальйон, патріархальна сім’я, золоте правило моральності, християнська мораль, станово-корпоративна мораль феодалізму, рицарство, гуманізм, буржуазна мораль, джентльменство, загальнолюдська мораль, важливо розрізняти інформацію про мораль та про етичні погляди відповідної епохи, а також визначати принципову відмінність між вищеназваними історичними типами моралі та суспільно-історичними умовами їх виникнення, функціонування й занепаду. Підсумовуючи, треба з’ясувати і зрозуміти історичну послідовність процесу розвитку моралі від її зародження до сучасності, а також осмислити основні тенденції цього розвитку (прогрес і регрес) та їх співвідношення; проаналізувати нові цікаві футурологічні ідеї щодо засобів підвищення моральної культури майбутнього на противагу можливості самознищення людства.