Література:

основна

1. Борев Ю. Эстетика. – М., 1988. – С.5 – 36, 105 – 208.

1. Естетика: Навч. посіб. / За ред. Лозового В.О. – К., 2004. – С. 3 – 69, 85 – 96.

2. Естетика: Підручник / За редакцією Левчук Л. Т. – К., 2000. – С.5 – 29.

3. Левчук Л.Т., Онищенко О.І. Основи естетики: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2000. – С.5-98.

4. Сморж Л.О. Естетика: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005. – С. 5 – 22, 104 – 183.

додаткова

1. Білодід Ю.М., Поліщук О.П. Ос нови дизайну: Навч. посібник. – К.: ПАРАПАН, 2004.

2. Бычков В.В. Эстетика: Учебник. – М., 2002.

3. Даниэль С.М. Искуство видеть. – Л.: Искуство, 1990. – 223 с.

4. Куренкова Р.А. Эстетика: Учебник – М.: ВЛАДОС-ПРЕС, 2004. – 367 с.

5. Левчук Л.Т. Західноєвропейська естетика ХХ століття: Підручник / За заг. ред. Л.Т.Левчук. – К.: Вища школа, 2000. – 399 с.

6. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. Исторический смысл Возрождения. – М., 1998.

7. Памятники мировой эстетической мысли. – М., 1962.

8. Самосознание европейской культуры ХХ века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. – М.: Политиздат, 1991. – 414 с.

9. Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. – К.: Либідь, 1993. – 592 с.

10. Художня культура України: Навч. посіб. / Л.М. Масол, С.А. Ничикло, Г.І. Веселовська, О.І. Оніщенко. – К.: Вища школа, 2006. – 239 с.

Тема 5. Основні категорії естетики. Мистецтво як сутнісний вияв естетичної діяльності План

1.Основні естетичні категорії та їх специфіка.

2.Естетична діяльність людини і мистецтво. Дизайн як проектно-художня культура.

3.Естетичне виховання та його значення у формуванні культуротворч потенціалу особистості.

Завдання до самостійної роботи:

1. Опрацювати тему за вказаними питаннями.

2. Записати визначення основних понять.

Основні поняття теми:

Метакатегорія, аксіологічний характер та антропоморфна природа естетичних категорій; естетичне, краса, прекрасне, гармонія, дисгармонія, міра, досконалість, піднесене, героїчне, низьке, потворне, трагічне, трагікомічне, комічне, гумор, іронія, гротеск, сатира, сарказм, пародія, бурлеск, шарж; естетична діяльність, естетична організація середовища, художнє ремесло, дизайн, технічна естетика, татуювання, мода, етикет; творчість, мистецтво, елітарне мистецтво, митець, талант, геній; художній образ, зміст і форма, художня ідея твору; естетичне виховання, художня комунікація, герменевтика, естетична культура, меценатство, професійне мистецтво, дилетантизм, конгеніальна публіка, елітарна і масова культура, самодіяльне мистецтво, виставка, музей.

Методичні рекомендації до теми

Готуючись до першого питання, перш за все потрібно з'ясувати, що таке естетичні категорії в їх загальному визначенні: це такі фундаментальні, основоположні поняття, в яких відображена історія освоєння суспільством навколишнього світу за законами краси. Естетичні категорії, як і будь-які наукові поняття, мають гносеологічну природу, тобто в них знаходять свій сутнісний вияв особливі суб'єкт-об'єктні відношення і зв'язки явищ дійсності, які відбивають уявлення свідомості про прекрасне та досконале. Далі слід звернути увагу на те, що естетичним категоріям притаманні певні, відмінні від решти інших наукових категорій, властивості, такі як: аксіологічний характер естетичних категорій та їх антропоморфна природа. Необхідно усвідомити, що в естетичних категоріях фіксується зміст естетичної та художньої свідомості людства; вони є своєрідним відображенням естетичної практики (естетичного досвіду людства) і застосовуються як специфічний апарат аналізу естетичного багатства дійсності і мистецтва.

Щоб з'ясувати особливості власне окремих естетичних категорій, спочатку необхідно дослідити час виникнення та розвитку категорії "естетичне", яка визначається як метакатегорія естетики, тобто є найбільш широкою за змістом й охоплює сутнісні ознаки різноманітних естетичних категорій, в тому числі і протилежних за визначенням: "прекрасне" – "потворне", "трагічне" – "комічне", "піднесене" – "низьке", тощо. Звернути увагу на те, що до змісту категорії "естетичне" відносять всі прояви естетичного в природі, суспільстві, в творчій діяльності людини.

Підсумовуючи дослідження загального поняття естетичних категорій, необхідно усвідомити, що естетичне – як потреба у красі – глибоко вкорінене в людську свідомість і є однією з найсуттєвіших її характеристик; саме прагнення до прекрасного активізує як пізнавальну, так і творчо-діяльну активність особистості.

Розглядаючи парні естетичні категорії "прекрасне" – "потворне", "трагічне" – "комічне", "піднесене" – "низьке", спочатку необхідно зрозуміти їх загальну єдність, що виявляється як сукупність певних своєрідних духовних моделей естетичної практики, тобто є логічною формою фіксації історичного досвіду естетичної діяльності та головним засобом естетичного аналізу мистецтва.

Далі студенту необхідно заглибитися у дослідження історичного розвитку естетичних категорій і розуміння їх сутності мислителями минулого і сучасного, а також зосередитися на сучасному науковому визначенні естетичних категорій, а саме: прекрасне вважається найвищою естетичною цінністю і сприяє вдосконаленню буття світу; потворне виступає як антипод прекрасного, що виявляє виродливо-односторонні предмети та явища дійсності; піднесене є джерелом глибокого естетичного переживання під впливом виняткових кількісно-якісних характеристик навколишньої дійсності; низьке відтворює крайній ступінь огидного.

Звертаючись до аналізу естетичних категорій "трагічне" і "комічне", необхідно пам’ятати, що ці категорії не відображають естетичні властивості природи і людини (як, наприклад, категорії "прекрасне", "потворне", "піднесене", "низьке", "гармонія", "міра", "героїчне", тощо), а виступають як процеси і можуть характеризувати лише життєві події, боротьбу, конфлікти, тобто поведінку людини як соціальної істоти. Отже, трагічне як естетична категорія відбиває діалектику свободи і необхідності, що має вираження у складних протиріччях реальної дійсності, пов'язаних зі стражданням та смертю; комічне є протилежністю трагічного і теж відбиває емоційно-критичне відношення до протиріч дійсності, але вже з позиції соціально-історичних та особистісних ідеалів. Особливо докладно необхідно зупинитися на дослідженні основних форм комічного: гумору, сатири, іронії, сарказму, гротеску, пародії, трагікомедії, тощо. Підсумовуючи, визначити, що всі категорії естетики є приналежністю філософсько-теоретичного знання; також вони пов'язані з безпосереднім життям людини та її мистецькими досягненнями й активно формують естетичну свідомість особистості.

В другому питанні постає проблема визначення естетичної діяльності як творчості за законами краси, що має загальнолюдський характер, тобто естетична діяльність є головною складовою духовно-практичного (ціннісного) засвоєння людиною дійсності й охоплює її працю, побут та культуру. Далі необхідно звернути увагу на те, що ядром естетичної діяльності є мистецтво, яке характеризується як художня діяльність, естетично-ціннісний зміст якої відображений у світових шедеврах мистецтва. Мистецтво є однією з форм суспільної свідомості, яка відображає існуючу дійсність, а також моделює і створює за допомогою художніх образів нову "художню реальність", що надає людині можливість "додаткового життя" в світі уявних, вигаданих подій, – тому будь-який видатний твір мистецтва є філософсько-естетичною інтерпретацією найважливіших процесів та явищ суспільного буття. Отже, мистецтво можна визначити як вищу форму естетичного опанування дійсності. Завданням естетичної науки є розгляд та аналіз загальних законів мистецтва, визначення предмету мистецтва та його основних структурних елементів: художнього образу, змісту, стилю, методу, функцій, тощо. Далі необхідно з'ясувати, що в конкретні історичні епохи естетична діяльність існувала в різних формах, але основною була художньо-реміснича діяльність, найкращі витвори якої народжували справжнє мистецтво. Саме творча (або художня) діяльність є вищим, концентрованим, вільним від утилітарного начала видом естетичної діяльності, найяскравішим виявом якої є творчі пошуки особистості, відзначеної талантом або генієм.

Досліджуючи питання далі, усвідомити, що завдяки інтенсивному розвитку техніки та машинобудівних автоматизованих технологій, художньо-реміснича діяльність поступово зникає, поступаючись місцем технічній естетиці, або дизайну, тобто творчій діяльності, яка поєднує в собі художні й конструкторські елементи і спрямована на формування та впорядкування предметно-просторового середовища з точки зору єдності його функціональних та естетичних якостей. Отже, мистецтво дизайну сьогодні є найбільш актуальним художньо-комунікативним способом організації різноманітних сфер суспільного життя: духовної, матеріальної, науково-технічної, гуманітарної та індустріальної, – саме тому дизайн забезпечує культурну цілісність сучасної техногенної цивілізації.

Підсумовуючи друге питання, необхідно визначити, що естетична діяльність охоплює сферу праці, естетичну організацію промислово-технічного та природного середовища, естетичне начало у суспільних відносинах: образ життя, побут, дозвілля, красу спілкування та поведінки, фольклор та ремесло й, безумовно, художню діяльність, або мистецтво.

У третьому питанні постає проблема естетичного виховання, яке формує естетичну культуру особистості. Варто усвідомити, що людина покликана творити красу, – адже саме краса і творчість вивели людство з варварського стану; краса природи та творів мистецтва витончує почуття людини, поглиблює чуттєвість її світосприймання, протистоїть раціоналізації, денатуралізації і стандартизації людського життя, що мають місце в сучасному світі. Отже, тільки в контексті розвиненої естетичної культури людська особистість може всебічно розвиватись і цілісно функціонувати, творчо самореалізовуватись і самоутверджуватись; лише за умови засвоєння духовно-естетичних ідеалів і цінностей культури, людина може усвідомити свою відповідальність за долю суспільства, нації, людства і, прагнучи до краси, врятувати світ і себе від самознищення.